The "brain drain" problem

Відплив мізків по-українськи

Добре там, де нас нема.

Останнім часом мені все більше здається, що країні на горло упевнено наступає чергова хвиля еміграції.  У черзі супермаркету, на вулиці, у підземному переході долинають уривки розмов перехожих, тільки й чуєш, що про візи, зелені картки, фіктивні шлюби та пмж.

Звичайно, кожен хоче прожити життя достойно, знайти власне місце під сонцем. Але інколи пошуки заводять у далекі й небезпечні хащі, з яких немає вороття. Про це не варто забувати.

Як кажуть, нашого цвіту по всьому світу. Світова спільнота вже звикла до того, що слов’яни є ВСЮДИ, вміють УСЕ і готові працювати за БУДЬ-ЯКІ гроші. Звісно, такий стан речей, ніби лакмусовий папірець, здатен характеризувати стан сучасної економіки і суспільства загалом. Але є ще ментальні чинники і сліпе бажання стрибнути вище самого себе.

Далеко не кожен емігрант може з чистою совістю, поклавши руку на серце сказати: «Я не шкодую за прийняте рішення». Тисячі людей необдумано спалюють мости,  їдуть «назавжди», а через рік мріють повернутись, проте, повертатись вже нікуди.

Не кожен готовий до кінця днів своїх почуватись чужаком, не кожному до снаги у 35 вивчити третю іноземну і доcконало володіти нею. Не кожен готовий боротись до останнього без жодних гарантій на перемогу, переживаючи приниження та численні труднощі.

Невже  Ви думаєте, що лікар-реабілітолог  тьотя Зіна,   яка вже десять років миє тарілки в італійській траторії – стовідсоткова щаслива? Звичайно, винятки із правил завжди є і будуть. Комусь вдається влаштувати своє життя за морями-океанами саме так, як бажалось та мріялось. Але далеко не всім.

Країна поволі втрачає свій інтелектуальний капітал. Люди хочуть кращого життя сьогодні й зараз, але забувають про те, що великі зміни потребують часу. Поліпшення політичного й соціально-економічного клімату не може відбутись миттєво. Незалежна Україна ще зовсім молода, на це також потрібно зважати.

Найстрашніше те, що Україна втрачає молодь. Щорічно за кордон виїжджають тисячі молодих українців. Переважна більшість емігрантів – це люди до 29 років. Наймобільніша верства населення та найактивніший трудовий ресурс водночас готовий їхати світ за очі, аби забезпечити собі належний рівень життя.  Відплив розум призводить до здрібнення людського капіталу та деградації економіки. Ми опиняємося у глухому куті, у порочному колі – кожне нове покоління здобуває освіту у фахівців з усе нижчим рівнем кваліфікації. Інтелектуальні і трудові ресурси не встигають повою мірою оновитись, з кожним кроком «за кордон» ми стаємо все ближче до інтелектуального виснаження суспільства,  у той час як інші країни радо поглинають і в більшості випадків малораціонально використовують наш інтелектуальний капітал.

Представники наукового сектору, молоді кваліфіковані спеціалісти більше за інших бажають змінити вітчизняне робоче місце на закордонне. Наука заради науки перетворюється на науки заради візи і квитка на літак в один кінець. Кандидатський ступінь стає всього лиш must have №1 для вигідної міграції.

Але якщо у випадку з кваліфікованими спеціалістами можна спостерігати маятникову міграцію, або ж навіть очікувати повернення додому після кількох років нелегкої закордонної праці, то у випадку з молодими людьми, які такої кваліфікації ще не здобули, ситуація набагато гірша. Щоліта тисячі юних  українців, студентів перших, других, третіх курсів внз, їдуть за кордон «з метою культурного обміну та здобуття мовної практики». І більше не повертаються. Наш генофонд кидає інститути та родини, керуючись оманливою спокусливою отримати все й одразу. Продавшись за тисячу доларів на місяць (в хорошому випадку), перспективна українська молодь стає барвистим «ніщо» у країнах, де завжди раді приголубити молодого, талановитого і, що чи не найголовніше, готового зробити за гроші усе можливе та неможливе, емігранта.

 Потенційні юристи протирають брудні столи та стоять на кухні, інженери та економісти перекваліфіковуються у шоп-асистентів, вчорашні студенти педагогічних та лінгвістичних факультетів – доглядають чужих дітей та протягом 24 годин мило посміхаються на рецепціях готелів та SPA.

Легально залишитись у країнах мрій вдається щонайбільше третині студентів-космополітів, левова частка перспективних та молодих українців назавжди прощається зі своїми вчорашніми перспективами через нелегальний статус.

Час порушувати питання про загрозу національного генофонду. Масовий відплив молодих продуктивних сил  може  призвести до серйозних наслідків.

Шановна українська молодь, припини ж бути органом для трансплантації від могутнього донора інтелектуального капітулу! Для тебе є безліч можливостей і завдань тут, на Батьківщині, потрібно лише озирнутись навкруги і зробити крок у правильному напрямку. Вибір є завжди. Можна роками протирати столи за іноземцями або торувати собі шлях до Президентського кадрового резерву. Вибір за тобою.