Сорок сім пророцтв Шевченка

В Білій Церкві свою чергову книгу під назвою «Воля Перуна» презентував поет, письменник та дослідник Володимир Осипчук (Скоровода).

12 квітня в приміщенні центральної бібліотеки свою чергову книгу під назвою «Воля Перуна» презентував поет, письменник та дослідник Володимир Осипчук (Скоровода). В своїй праці Володимир Осипчук викладає своє розуміння і трактування творів великого Тараса Шевченка. Осипчук не йде протоптаними стежками шевченкознавства, а торує свої, оригінальні шляхи, часом незрозумілі для непідготовленого слухача. Фізик та математик за освітою, який працював на режимних підприємствах, Володимир Осипчук старається глибоко проникнути в Шевченкові тексти, прикладаючи до них аналогії зі східних (індійських) вчень і філософій. Дослідник стверджує, що Тарас Григорович неспроста народився в період неймовірних жертв. За сто п’ятдесят років до народження Шевченка утворилася Гетьманщина, але Московське царство робить усе, щоб Україна не відбулася. В результаті Андрусівського миру Україну розривають навпіл, на початку вісімнадцятого століття руйнується Батурин і Запорізька Січ, в 1762-1775 роках ліквідовується Гетьманщина, зраджуються провідники Коліївщини, остаточно ліквідовується Запорожжя. І в цих умовах жорстокого кріпосництва народжується Тарас Шевченко, як компенсація за всі страждання українського народу. Володимир Осипчук називає Кобзаря бого-людиною, яка, наче Прометей, принесла визвольний вогонь українцям. Письменник на прикладі знаменитого вірша «Мені тринадцятий минало…» показує перехід поета в стан бого-людини.



Володимир Осипчук: «Вірш Шевченка «Мені тринадцятий минало…» починається приємною картиною: гріє сонечко, спокійний стан, любо-любо. Це рідкісний стан коли людина бачить Бога. Далі описується стан просвітлення малого Тараса, аж раптом «…запекло, почервоніло і рай запалило» - це ж момент сходження святого духа на Шевченка. А далі наступає стан прояснення «…подививсь я на ягнята – не мої ягнята! Обернувся я на хати – нема в мене хати!». Бог, як ми знаємо, є любов. У вірші говориться про дівчину, яка «…утирала мої сльози і поцілувала…». І Тарасу зробилося легко й радісно!».



Також письменник стверджує про передбачення Шевченком 1917 року і ще багатьох подій. Безумовно, висновки Володимира Осипчука є шокуючими як для пересічних читачів, так і для дослідників, але вони точно мають стати новим стимулом для вивчення спадщини Великого Кобзаря.