Дій поки не видно, але вже страшно
У суботу судилося проходити Михайлівською площею,
де якраз відбувався Форум об’єднаної опозиції. Затримався, послухав і дістав
купу суперечливих вражень.
На відміну від святкування минулої річниці
Помаранчевої революції було набагато більше народних депутатів і набагато менше
міліції. Очевидно, влада довіряє керівникам об'єднаної опозиції і жодним чином
не сумнівається, що там, де присутнє це вельмишановне панство, ніяких
безпорядків не може бути за визначенням. Та й самі міліціонери своєю поведінкою
зачаровували – спокійні, привітні, терпляче пояснювали приїжджим, як і куди
пройти. Склалося стійке враження, що вони неабияк насолоджувалися можливістю
побути людьми в робочий час та продемонструвати присутнім, що їхнє нічим не
зумовлене стукання дубинками об щити в листопаді на Майдані Незалежності –
просто прикрий випадок.
Сподобалося розміщення учасників Форуму – їх
посадили на стільці. І їм легше слухати, і їх легше рахувати. Це правильно,
порядок має бути, і взаємоповага теж. Я вбачаю в цьому ще один наш крок на
шляху до європейських цінностей.
Виголосили проект програми об'єднаної опозиції.
Багато хто в Інтернеті заходився вже цю програму критикувати, але це від
заздрощів, як на мене. Нічого поганого там не написано, навпаки, автори
засуджують усе погане і підтримують усе хороше. Особисто я приєднуюсь. Якщо
щось там і не зовсім так, то вони мають ще два місяці на доопрацювання.
Доопрацюють, і вийде ще краще. Здається, об’єднаній опозиції сам Бог помагає,
бо з такою владою можна було взагалі нічого не писати, і все одно виглядали би
дуже пристойно. Але на те він і Форум, щоби на ньому щось приймати. Ось і
прийняли Резолюцію Форуму, а в цій Резолюції – проект програми дій об'єднаної
опозиції. Резолюція на момент проведення Форуму вже була роздрукована в
багатьох примірниках, що свідчить про незламну єдність і одностайність
опозиційних сил. У цілому, мені сподобалось.
З прикрих моментів хотілося би зупинитись на
нестачі конструктивної критики всередині опозиційної команди. Ну чому, питаю,
не знайшлося серед них людини, яка би могла підійти до пана Турчинові і так
йому тихенько на вушко сказати: «Шановний Олександре Валентиновичу, ти, цей,
того, ну, тіпа, менше емоцій вголос, бо ж люди тікатимуть.» Бо ж, дійсно, з
ораторським хистом у нього склалося трошки гірше, ніж він думає, але ми його
все одно любимо не за це. А Форум від цього тільки виграв би.
До нестачі конструктивної критики всередині
опозиційної команди слід віднести й фразу з листа пані Тимошенко, яка, напевно, призначалася
для підвищення впевненості у завтрашньому дні, але на мене справила протилежне
враження. Я про ту фразу, де Юлія Володимирівна «розробила концепцію
реформування системи судочинства України». Сама, бо мала час і натхнення. Отак
от, не менше. Ні, я розумію, що для неї це наболіла тема, розумію, що за
існування нормальної системи судочинства вона би не сиділа в колонії за цими
звинуваченнями. Але нехай і вона зрозуміє, що крім неї (а рівень її компетенції
у цій царині не є чимось безспірним) в Україні існують сотні розумних
професорів права, суддів, адвокатів, прокурорів, а за межами нашої батьківщини
теж розумні люди трапляються. Зрозуміло, всіх до розробки не залучиш, але щось
у когось би спитати не зашкодило. Чи я один так думаю?
Боюся, так ніхто нічого й не скаже ні Юлії
Володимирівні, ні Олександру Валентиновичу, так і перебуватимуть вони в
невіданні. Такі вже партійна культура склалася, традиції, трясця їм. Сказано
всім одягнути білі светри – виконуйте, сказано щось блокувати – не розмишлять.
На війні, як на війні.
І грець би з ним, якби це тільки їх стосувалося.
Ні, ці люди мають неабиякі шанси ближчим часом очолити державу. Методи
управління зміняться? Того й страшно, панове.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.