Зізнаюся, я з неабияким подивом щодня дізнаюся про зловтіху дописувачів популярних сайтів і блоггерів щодо бойкоту Євро-2012 в Україні
Мені зрозуміло обурення функціонерів ПАРЕ та комісарів Євросоюзу щодо утисків політичних прав і свобод в Україні, зрозуміла їхня жорстка позиція щодо української влади, якій марно сподіватися на відновлення інтеграційних процесів, зрозумілі, зрештою, політичні санкції щодо деяких вітчизняних чиновників.
Така у нас влада, і обирали її, як сьогодні не шкодуємо, знову ж таки ми, українці.
Я не поділяю позицію влади щодо ув’язнення Юлії Тимошенко і виступаю за її, як і усіх інших політичних в’язнів, негайне звільнення.
Але до чого у цій ситуації спорт?
Мені, майстру спорту з боротьби самбо, тренеру незрозуміло те, з яким ентузіазмом європейські політики закликають бойкотувати проведення футбольного чемпіонату у нашій країні. Це, окрім іншого, відверне від України і тисячі вболівальників, у свідомості яких наша країна є ледь не режимом з перманентним збройним партизанським протистоянням.
Це нівелює величезну роботу, виконану усіма, хто готував стадіони, інфраструктури до проведення Євро-2012.
Це, як не прикро визнавати, дуже суттєвий крок і до подальшого бойкоту українських спортсменів на міжнародній арені. Не чиновників! Їм спорт байдужий. А спортсменів, які роками вдосконалювали власну майстерність, з дитинства витрачали усі сили на тренування, готувалися до захисту прапору країни на міжнародні арені.
Гадаєте, що закликами не приїздити на футбольний чемпіонат все і закінчиться? Не впевнений.
Спорт від політичного протистояння лише страждає.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.