Мовна бійка у Верховній Раді

Що було насправді?

Для початку вважаю за необхідне відділити факти від припущень.

Факт 1. На мовному питанні спекулювала завжди саме Партія регіонів. Саме вони підняли цю тему. Саме вони себе позиціонують як русофіли. І саме вони подали цей закон про мови.

Факт 2. З приходом ПР в Україні почалася русифікація а пропаганда ностальгії за СРСР. Ввімкніть телевізор подивіться скільки української і скільки російської мов по центральних каналах. Пригадайте скільки російських ведучих та "зірок" останнім часом з’явилося на українських передачах. Згадайте вивішування радянських прапорів, та активізацію сепаратистів в Одесі та Донецьку.

Факт 3. ПР вже давно переписало під себе всі закони та навіть конституцію. ПР неодноразово застосовувало фізичну силу проти опозиції, та ув’язнило її лідера.

Факт 4. Парламент в очах людей давно вже втратив легітимність. По перше він вже перевищив строк своїх повноважень. По друге, в 2007 році в Раді отримали більшість саме помаранчеві, ні за які "реформи заради майбутнього" не було жодного голосу. 

Факт 5. Голосування по закону було зірвано опозицією. Відбулася бійка в якій опозиція змогла дати відсіч ПР. Було побито автора законопроекту Колісниченка.

З приводу того кому це вигідно і що взагалі сталося в інформаційному просторі з’явилося кілька припущень:

Припущення 1: Бійка була спланована за домовленістю обох сторін. Закон ніхто не збирався приймати.

Припущення 2: Бійка була спланована ПР і опозиція піддалася на їхню провокацію. Закон приймати не збиралися. Бійка необхідна щоб відволікти увагу від інших питань, та щоб залякати русофілів зі сходу націоналістами. До того ж ПР отримає виправдання чому закон не прийняли.

Припущення 3. У ПР не вистачало голосів, тому вони хотіли це прикрити бійкою.

припущення 4. Просте. ПР хотіли прийняти закон. Опозиція завадила.

Також хочу, щоб читач зрозумів, що мова і мовна політика це категорії геополітичні. Це ті речі які не впливають на вас прямо і не впливають сьогодні. Але їх вплив у далекостроковій перспективі величезний. Мова є головним носієм культури, яка в свою чергу є одним з головних стовпів нації та держави. Саме через активну політику русифікації, яка почалася, ще за часів російської імперії і тривала в СРСР сьогодні Україна має проблеми з національною єдністю і ідентичністю. Що вже дуже сильно впливає на наші гаманці та безпеку.

Тож що трапилося у Верховній Раді?

Якщо уявити що це вистава, яка спланована обома сторонами, в якій депутати готові ламати пальці та розбивати голови. То напрошується питання, якщо це вистава, чи не є виставою ув’язнення лідера опозиції? Тож всі утиски опозиції це гра? Або якщо не гра то невже опозиція незважаючи на ув’язнення Тимошенко і на попередні утиски влади готова йти на подібні угоди? Якось в це не віриться, та і жодних доказів які б про це свідчили не має.

Подумаємо кому такий розвиток подій вигідний. Яка вигода влади і опозиції. 

Для влади це відволікання уваги від економіки. Бійка може служити виправданням перед русофільським електоратом. Бійка може служити для залякування русофілів. Але, мовне питання вже цікавить значно меншу кількість людей ніж раніше, по перше через економічні негаразди і по друге через те що нове покоління вже не цікавить це питання. Крім того русофіли все одно б голосували не за ПР так за КПУ, яка по суті перетворилася в ПРівського васала. Також багато хто в цьому побачить слабкість ПР, що теж не дуже добре для партії яка позиціонує себе як сильна і монолітна.

Для опозиції це однозначно виграш, адже опозиція продемонструвала що може бути сильною і перемагати. По суті опозиція переграла ПР на їхньому ж полі. 

Тож, з урахуванням низького рейтингу влади і досить великої ненависті до неї серед населення, можна зробити висновок що від цих подій виграла саме опозиція.

А тепер уявімо, що було б якби бійки не було і опозиція не втрутилася?

Дискусія б нічого не дала і закон був би прийнятий за вказівкою Чечетова, як і безліч інших законів від ПР. Хтось скаже що закон міг провалитися, але які гарантії, докази? Якби у ПР не було готових голосів за це вони б не виносили його на голосування і вели б перемови, як зазвичай. Але цього не було.

Тож якби закон прийняли вигода була б за ПР. Бо інформаційний повід був би той самий. Проте це була б не поразка, а перемога ПР. З якою ПР могло йти до виборців і казати "обіцяли-зробили". Опозицію б звинуватили в бездіяльності. Що негативно вплинуло б на їх рейтинг. Тож у разі прийняття закону опозиція була б в програші.

Також не треба забувати що цим питанням сильно переймається Росія, адже мова це геополітика. А по твердженню російської влади Росія там де російська мова. Крім того незабаром газові перемови і прийняття закону, який фактично прирівнює російську до державної у 13 областях могло бути умовою Росії.

Тож скоріш за все ситуація виглядала так: ПР хотіла прийняти цей закон, і прийняло б якби опозиція не завадила. Домовленостей і вистави не було.

Тож вважаю, що опозиція вчинила правильно. По перше, не допущено посилення русифікації. По друге, ПР отримало поразку, що негативно вплине на їх рейтинг та може спричинити нові торги з тушками. По трете, партію яка неодноразово переписувала під себе закони, яка ігнорує порушення закону своїми членами, яка сама розуміє тільки силу і яка тримає в своїх лавах людей на зразок Болдирева, який публічно закликає до сепаратизму тільки так і можна подолати. Банду можна подолати тільки силою, головне щоб сила була з розумом.

Р.С.Прикро, що опозиція так не бореться за економічні питання.