Цирк на дроті

Цирк на дроті - саме так і ніяк інакше не можна назвати ту активність, яку в питанні прийняття ВР Закону України «Про засади державної мовної політики» одностайно проявили всі наші політики...

 Саме так і ніяк інакше не можна назвати ту активність, яку в питанні прийняття ВР Закону України «Про засади державної мовної політики»  одностайно проявили всі наші політики (як всеукраїнського так і локального «пошиву»), які грають на так званому «свідомітському» електоральному полі.  Так само відзначилися і їхні колеги (саме колеги, бо конкурентами їх важко назвати) з тих регіонів, де переважна більшість населення все ще ведеться на проросійські обіцянки-цяцянки. Хоча судячи з тих заяв, що лунають, як з однієї, так і з іншої сторони складається таке враження, що ні одні, ні другі достеменно не знають про що йде мова. Насправді нас, Українців, знову намагаються розвести на голоси на парламентських виборах. Команда Януковича нібито виконує свою обіцянку зробити російську другою державною, хоча насправді прийнятий закон цього не гарантує, а лише дає їй статус регіональної на тих територіях, де 10 і більше відсотків населення і так традиційно використовує російську (чи будь-яку іншу).

 Сам же закон є досить прогресивний, так як фактично закріплює ті процеси, які історично склалися на теренах України. І так само, як нас - жителів Галичини, Волині, Буковини, Поділля ніхто не заставить проти нашої волі розмовляти іншою мовою, так само ніхто не має права змушувати етнічних росіян, румунів, мадярів та представників інших етносів, які живуть на території України не розмовляти їх рідними мовами. Якщо ж проаналізувати текст закону, то обіцянка президента, яку він давав своїм виборцям в 2010 році не виконана. Російська так і не стала другою державною мовою в Україні. Стаття 6 закону чітко говорить, що: «Державною мовою України є українська мова». Але, як кістка для своїх проросійськонастроєних маргіналів, середній вік яких перевалив далеко за 50 років, а соціальний статус відповідає рівню працівник на заводі/фабриці чи пенсіонер цілком згодиться. 

Це ж саме стосується і наших «патріотів» (пишу в лапках, бо єдине, що вони справді патріотично вміють робити – це патріотично дерибанити земельні ділянки). За таку тему для дешевого піару перед виборами вони мають дякувати ригам і їх поплічникам комуністам. Про Литвина та його шісток, я взагалі мовчу. Наскільки цинічних і   готових продати душу дияволу з Межигір’я за 30 срібняків людей ще треба пошукати. Це саме стосується і тих депутатів з Західної України, чиї картки «випадково» проголосували «За». Взагалі, мені ці події, що мають місце останній тиждень чимось нагадують листопад 2004 року. Такий же цирк на дроті. І результати скоріш за все будуть такими ж. Хтось виїде на цьому Верховну Раду, а всім іншим людям, тим хто справді всією душею і тілом вболівав за рідну мову залишиться одне - дирка, звичайнісінька дирка від бублика.  

Тому, щиро раджу перед тим, як іти на «майдан» добре подумати, що насправді стоїть за подіями і які наслідки може мати розпалювання конфлікту по мовному питанню.