ЄВРО-2012

Наша велика перемога

Події, яких довго чекають і сумлінно готуються, минають так швидко, що й оговтатись не встигаєш.  Життєвий прикрий парадокс.

Сотні днів активної підготовки –  ремонту, забудов, реконструкцій, реставрацій – ..позаду.  Відкриття аеропортів,  стадіонів, фан-зон, організація фестивалів,  концертів, змагань та урочистих виступів – здається, усе це промайнуло повз нас за один-єдиний день!

 Скандуючі натовпи фанатів, привітні волонтери біля станцій метро, блакитно-жовті стрічки, футболки, прапорці. Пісні і гасла, колоритні спортивні  жарти, мегагерци нової музики, сотні страв різноманітних кухонь світу – Україна вибухнула яскравим, барвистим салютом свята під назвою ЄВРО-2012.  Ми чекали на ЄВРО. Ми готувались до нього. Ми переймались думкою світової спільноти і прагнули довести, що впораємось. Ми вірили. Незважаючи на власний національний комплекс меншовартості, економічні та політичні негаразди, лавину негативних прогнозів закордонних ЗМІ, численні насмішки, жовчну сатиру та бойкоти. І тепер увесь світ знає, що  не дарма!

Слово «Україна» звучно прогриміло на всі усюди. Вразило, приємно шокувало, здивувало та підкорило. З трибун стадіонів за Євро-2012 спостерігало більше за 1,4 мільйони людей. Ще п'ять з гаком мільйонів уболівальників для перегляду матчів відвідували фан-зони. Цитуючи всесвітнє інформаційне агентство Reuters: «Україна за три (!) тижні довела несправедливість багатьох звинувачень західних ЗМІ». Нас похвалили ті, хто жорстоко і безперестанно лаяли протягом цілого року.  Чим тільки не лякали європейців закордонні ЗМІ: расистами, крадіями, маніяками; брудом,  антисанітарією, підвищеною криміногенною ситуацією…Здавалось, Україну звинуватили у всіх можливих гріхах і недоліках, наша і без того підірвана національна гордість з кожною новою провокацією падала усе нижче. Але ЄВРО ВІДБУЛОСЬ! Блискавично, яскраво. Незабутньо! І що ми маємо?  Відгуки про українську підготовку виявилися дуже  теплими, а оцінки – високими.  

Євро-2012 слугувало своєрідним викликом для України. Викликом, якого ми вже давно потребували, який достойно прийняли і з яким успішно впорались. Не словом, а ділом ми продемонстрували, що  можемо займатись організацією серйозних заходів подібного масштабу. Це безцінний досвід для України, який принесе ще й цінні дивіденди для майбутніх поколінь.

Перш за все, ЄВРО мало колосальне значення для самих українців. Для усіх нас, для нашої віри у себе, державу, наші можливості. За три тижні ми вирослі у власних очах на кілька рівнів. Громадяни відчули піднесення, єдність, усвідомили свою національну ідентичність, приналежність до України і гордість за країну, під прапором якої  живуть. Політичне значення чемпіонату  не поступається спортивному.

Чого тільки вартують слова Президента УЄФА Мішеля  Платіні: «Цей чемпіонат - перший у Східній Європі – відбувся  з великим успіхом. Це був приголомшливо. Польща та України довели, що в змозі організувати турнір такого значного масштабу. Усе відбулось бездоганно. Господарі можуть пишатися виконаною роботою і її підсумками!»

Ми заслужили такої оцінки і справді можемо цим пишатись. Нехай через  недостатньо високу якість доріг, ціни на готелі, залізничне обслуговування та низку інших безперечно важливих факторів підготовку до ЄВРО не можна назвати ідеальною, але ми значно перевершили рівень власних сподівань та сподівань світової спільноти! Світ відкрив Україну для себе. Відкрив заново.

Всі вже встигли випустити літри жовчі у пресу, сказати про те, скільки, мовляв, витрачено державних коштів на святкування! Але і я не можу змовчати! А що залишила по собі попередня влада?!

 Ті кошти, які були витрачені на ЄВРО,  слугуватимуть Україні довгі роки. Асфальт з доріг ніхто не віддере, аеропорти не зруйнує та в кишені не забере.

Тисячі фанатів поїхати додому з теплими спогадами і неймовірними враженнями про нашу країну. А українці повірили у себе. Це була насправді грандіозна подія. Без сумніву, ЄВРО-2012 – це наше велике досягнення, значення якого безглуздо  не визнавати.