Мовний бунт.

(Беніто Муссоліні) 

Приїхав я на Європейську площу близько десятої . Там вже зібралося близько п’яти сотень людей. Але перше, що мені кинулося в очі, це близько двадцяти автобусів з Беркутом.  Та беркутівці-космонавти, які вдягали обладунки, на захист авторитарного режиму Прохффєсора. Беркут вдягався, а я покрокував до мітингуючих. Майоріли партійні прапори. Але найбільшу цікавість, викликав кулак усього сьогоднішнього руху, який складала купка людей. Близько ста молодиків.  Кожен з них був готовий боротися, гнати Беркут. Бо як відомо, хто хоче жити, той зобов'язаний боротися, а хто не захоче чинити опір у цьому світі вічної боротьби, той не заслуговує права на життя.

Тепер декілька слів про ситуацію в Україні. Коли я дивлюсь на політичні «діяння», то мені згадується радянський союз. Зараз ми можемо побачити і політичний нігілізм вищих владних ешелонів, і політику лінгвоциту.  Легко побачити політичних в’язнів.   Як що добре дивитися то можна побачити всі недоліки нашої влади, хто краде, а хто хабар бере. Але обережно треба дивитися, а то як у тому анекдоті, штиркнуть вас пухким  владним пальчиком у око та беркутівським кийком по печінці. Щось потягнуло мене на сумне та ліричне, але залишу до випадку.

Повернуся до законопроекту.  Я не стану казати про лінгвоцит, ганьбу, знищення нашої мови, народний гнів і т.д.. Я хочу поговорити про економічні наслідки. Лінгвоцит, лінгвоцитом, а гроші відмивати треба. Мені згадалася така потішна фраза: Неможливо зустріти лисицю, яка виявляла б якісь гуманні наміри по відношенню до гусака, ніколи ми не зустрінемо кішки, схильної до дружби з мишами. Так і наша влада, вважає себе розумними, а народ дурними. Але панове депутати, ви стоїте на хиткому містку який тримає Народ. Ви залежите від нас. Нажаль «великі» голови «народних обранців» не вміщають, цієї простої думки. Небажаючі проявити людяність, гуманність, стати обличчям до народу роблять себе ворогами Народу, Нації. І прийде час розплати.  Так от, що до законопроекту. Я думаю всі вже знають, що законопроект робить другою обласною мовою мову будь якого меншинства, якщо людей тої національності проживає більше 10% на область. От що ми отримаємо в результаті, в АРК буде турецька чи татарська мова, в східних областях російська а в західних – польська, румунська чи угорська мови.  Це буде грандіозний нігілізм Рідної Мови. Мови за яку дали життя Наші прадіди - козаки – боронячи від бусурманських посягань, Мови за яку боролися наші діди – плекаючи та захищаючи від радянських посягань, Мови при якій живемо ми та наші батьки. Співуча мова, якою пишаються.  

А тепер до фінансів. Всім зрозуміло, що коли стане багато державних мов то треба буде, передруковувати та перекладати Конституцію, Закони та підзаконні акти, всі документи і т.д.. Треба буде проводити навчання державних службовців мовам нац. меншинств. Подумайте скільки то грошей піде? 

Я думаю викидати такі гроші на (вітер) новий законопроект – дурість. В казні немає грошей на медицину, на освіту,на соціальні виплати. Зовнішній український борг становить, (барабанний стукіт) 126,9 млрд.. Ну як, подобаються цифри? Я думаю гроші на борги витягнуть з наших кишень. І бюджет наповниться з наших гаманців. І новенький законопроект ми оплатимо. Ми щедрі, ще й депутатам в кишеню, на машини та дачі, покладемо. 

Поки, такі буремні думки кружили мені голову, я встиг дійти до молодиків. І тут почалося найцікавіше; наші стражі порядку, слуги народу, ну я це про Беркут кажу, пішли розганяти натовп. Але вперті молодики, зціпили руки та стали стіною не пустивши їх. Взагалі я впевнений, що до силовиків беруть людей виключно гідних та достойних. І свою гідність вони готові довести простому люду не словом, а ділом. І сьогодні я став свідком демонстрації цієї гідності, коли один зі стражів (режиму) закону копнув хлопця заброньованою колінкою в пах,  не менш гідними вчинками було копати людей ботфортами по колінах. 

І кульмінація цього: один з омоновців втратив голову. Натовп по заслузі оцінив, гідну роботу міліціонера . Кожен хотів доторкнутися до цього гідного чоловіка. Він розчулився та навіть віддав нам свого шолома. 

А далі епілог.  Наші достойні стражі показали майстер клас по несанкціонованим діям. І коли з-за кутка висунулась рука з газовим балончиком і почала бризкати людям в обличчя. Стало зрозуміло, що наші стражі дійшли (скотилися) до рівня своїх ефіопських колег. Скоро стріляти по людях почнуть.

Жарти жартами, але перцевим балоном в обличчя не дуже приємно. 

Підведу підсумки. Я давав інтерв’ю Новому каналу і мене запитали, - чи не боїшся ти? Я відповів, - ні. Мені сказали,  - в них зброя, їх більше. Я сказав,  - за те ми стоїмо за рідне і в нас сміливі серця. 

Навіть сліпий зараз бачить кризу влади. Коли забувши про народ та власну гідність влада чіпляється за будь яку  соломинку, що б втриматися на плаву. Звісно це тяжко, бо крадені гроші тягнуть на дно. Зараз ми знаходимося на роздоріжжі. Якщо ми змовчимо зараз, то будемо мовчати далі. Якщо  скажемо, то наше Українське слово стане вирішальним.

Я закликаю вас, не зупиняйтеся! Не здавайтеся! Ніяких компромісів!