Поступ нації. Що це?

Для розуміння змісту бортьби

Аналізу та дослідженню завжди передує з'ясування. Поступ — це перехід від нижчого рівня до вищого, якісно нового, проте всеодно базованого на попередньому. Словом, це рух уперед, до кращого та досконалішого.

Зазвичай, поступ відбувається через засвоєння здобутків попередніх поколінь, через аналіз їхніх дій та помилок, а також внаслідок зіставлення його результатів з власним життєвим досвідом. Процес поступу відбувається в усіх ділянках суспільного життя. Де немає поступу — починається застій, який з часом переходить у деградацію. Цивілізації вцілому, окремим спільнотам (націям, класам тощо), а також кожній людині зокрема, поступ гарантує повновартісне існування не лише в нинішньому часі, а й в майбутньому.

Могутність нації визначається здатністю протистояти зовнішньому тиску, вмінням правильно визначити необхідні пріоритети та можливістю вчасно розпізнати й зупинити внутрішні руйнівні процеси. Логічно: що потужніша та могутніша нація, то вишуканіші методи агресії проти неї. Це зобов’язує еліту законодавчо захищати загал цілою низкою законів, які обмежують вплив чужинських чинників й нейтралізують внутрішні негативи.

Обов`язковою умовою поступу нації є налагодження діяльності державних інституцій, а також вільне функціонування громадських об’єднань та профспілок, які б їх контролювали. Свідченням реально могутньої держави, головного гаранта існування нації, є не міцний поліційний апарат або до зубів озброєна армія, а цілковита довіра владній еліті. Ця довіра базується на прозорості її дій та спроможності у справі захисту загальних потреб та необхідностей.

Матеріалісти нав`язали суспільству фальшиву тезу, згідно котрої єдиними (або принаймні першочерговими) шляхами людського поступу мають бути матеріально-технічні та наукові досягнення. Аргументують її тим, що лише в економічно високорозвиненій державі матеріально забезпечена людина зможе належним чином реалізувати всі наявні в неї таланти. Проте статистика самогубств, розлучень та неповних родин в сучасних “економічно могутніх країнах” дає підстави стверджувати, що ця теза є помилковою, оскільки, женучись за матеріальним добробутом, панівні класи не дбають належним чином про поступ культурний та духовний. Швидкий (звичайно, на той час) науково-технічний розвиток (який сприяв виникненню та зміцненню капіталізму як соціального устрою) та низький рівень культури й духовності серед загалу в другій половині ХІХст., сприяв намаганню науково обгрунтувати бездуховне явище атеїзму.

Попри природню невпинність руху до вдосконалення та полішення, реалії іноді потребують чинника, котрий би спонукав зневірених і пасивних до участі в суспільних процесах. Незрідка в ролі «збудника» виступають патріотично налаштовані середовища або й окремі, свідомі власного призначення, одиниці. Власними принциповістю й небайдужістю до минулого, сучасного та майбутнього нації, вони першими помічають найактуальніше, і нерідко, долаючи пасивність, інертність, нерозуміння, а часом і відверте несприйняття загалом, змушують його до певних дій. Тому до всіх вище згаданих думок з приводу поступу нації варто додати і таку: поступ нації — це не пасивний захист, а невпинний наступ, який відбувається попри будь-які перешкоди.

Нація (себто етнічна спільнота) котра прагне довічності, мусить належним чином гарантувати кожному окремо взятому членові гідне людини життя. Проте, стосунки між нацією вцілому й її частками (одиницями) зокрема, вимагають взаємності. Кожен має обов'язок гартувати себе фізично, підвищувати свій інтелектуальний рівень, бути принциповим і відповідальним, шанувати й примножувати духовну та культурну спадщину предків. Нація, яку точать, мов шашіль, різні ліберальні ідеї і яка не ставить перед кожним своїм членом конкретних вимог - приречена на вимирання. Зневіра, песимізм, бездуховність й егоїзм є ворогами поступу

Підсумовуючи всі викладені вище думки, спробую остаточно сформулювати визначення запропонованого для дослідження терміну. Поступ нації — це невпинний, всеохопний, гармонійно поєднуючий в собі всі царини людського буття рух до ідеалу. Згуртувавши націю та мобілізувавши всі її сили для захисту в сучасному, він гарантує їй тим самим майбутнє.

                                                                                                                                                         Олесь Вахній