Зелений Київ чи кам’яні джунглі?

Питання недоцільної забудови – це ще й питання якості життя у Києві.

Київ завжди вважався одним із найзеленіших і найбільш екологічно чистих міст планети. “Зелене місто”, „місто посеред парку”, „місто парків” – усе це про Київ. Проте усе перераховане було актуально для столиці десь років 40-50 тому. Відтоді в місті сталося дуже багато змін. І більшість з них – далеко не на краще. Київ став значно менш зеленим, а кількість парків катастрофічно зменшується. Деякі зелені зони зникли взагалі, деякі сильно зменшилися. Натомість наше давнє місто постійно мордується численними новобудовами.

У ситуації, яка склалася, є, щонайменше, два серйозних негативи. По-перше, руйнується образ стародавнього міста, сформований тисячолітньою історією Києва. По-друге, від тотальної забудови столиці страждають кияни, комфорт яких мав би бути ключовим пріоритетом роботи міської влади. І  ризики для здоров’я населення, які з цим пов’язані, не можна звести до загальних фраз про те, що у перенасиченому транспортними та промисловими викидами місті без достатньої кількості зелених зон скоро буде нічим дихати.

Питання недоцільної забудови – це ще й питання якості життя у Києві. Зелені легені міста – це запорука здоров’я, дозвілля та відпочинку киян – від найменших мешканців столиці до літніх людей. І чи хочемо ми, невпинно розширюючи житлово-комунальний простір, аби Київ у підсумку перетворився із „міста парків” на кам’яні джунглі? Ніхто з киян насправді цього не хоче.

Тому за збереження зеленого Києва ми мусимо боротися разом. І не пікетами та демонстраціями, а впевненою, компетентною принциповою життєвою позицією, спрямованою на захист своїх законних прав. Ми маємо щоденно та постійно протидіяти спробам перетворення української столиці на „полігон” для будівництва житлових комплексів. Зокрема, мною як депутатом Київради було ініційовано рішення надати статус скверу зеленій зоні між будинками по вул. Єреванській, 20 – 16А  у Солом’янському районі, де планується будівництво чергового житлового будинку.

Солом’янці рішуче проти цієї забудови, адже Солом’янський район займає 2 місце по Києву за забрудненістю атмосферного повітря від викидів автотранспорту. Має найменшу по місту Києву кількість зелених насаджень загального користування – мова йде про парки та сквери – на одного мешканця району. Тобто, зелених насаджень, які повинні знизити негативний вплив шкідливих викидів промисловості та автотранспорту на здоров’я населення, фактично у 2,5 рази менше, аніж в середньому по місту (середній київський показник становить майже 20 квадратних метрів зелених насаджень на кожного мешканця столиці).

Будинки по вулиці Єреванській, 14, 14А, Б, В, Г, Д – зводились ще у далеких 1957-1963 роках, тому і мешкають у цих будинках люди доволі похилого віку, які особливо потребують «ковток» чистого повітря.  Також на вулиці Єреванській знаходяться дитячий садок та школа. Останню у зв’язку із запланованою забудовою обнесли височенним бетонним парканом.

Будівництво нового житлового будинку позбавить як  літніх людей, так і малечу можливості насолоджуватись красою свого рідного району.   

Згаданий будинок планували зводити для працівників СБУ. І гроші з людей інвестори вже зібрали. Тому питання будівництва „зависло у повітрі”.

Рішення із даного питання ухвалить Київрада. Депутати можуть вирішити конфлікт інтересів забудовників і солом’янців по-різному, як на користь бізнесу, так і на користь киян.

Тому моє принципове завдання – домогтися повної заборони будівництва даного об’єкту.  Не слід забувати, що це прецедент: якщо забудовники виграють у киян зараз, то подібні проблеми виникатимуть постійно. І позбавлення киян права на зелене місто може стати правилом.

Тож давайте разом – упевнено, фахово і в законодавчій площині – боротися за надання зеленій зоні між будинками 20 - 16А по вулиці Єреванській статусу скверу, аби не допустити її забудови. Діятимемо за принципом малих справ: якщо вдасться зберегти зелену зону зараз – це вдаватиметься і надалі. З цього може розпочатися наш спільний шлях до мети, яку можна сформулювати просто – зберегти за Києвом право називатися і, головне, – бути містом посеред парку.