Власник сторінки
канд.пед.наук, PhD, незалежний експерт з питань інформатизації освіти
- Ви на вибори ходили? Вибрали голову сільради?
- Вибрали
- Тепер вона - ваш президент і підкоряйтеся її командам!
(реальна розмова голови сільради з мешканцем села... на його городі)
- Чого ви ходите, як злодії по городу? Чого не зайшли як чесні люди - через вхід?
- Ми тут перевіряємо, щоб ви не поливали.
Будете поливати, або ми помітимо ознаки поливу - заберемо шланги та публічно порубаємо їх!
- Ви знаєте, що порушуєте статтю 30 Конституції України?
- Ви на вибори ходили? Вибрали голову сільради?
- Вибрали
- Тепер вона - ваш президент і вона вам - і Конситуція і закон!
(реальна розмова голови сільради з мешканцем села... на його городі)
Така розмова відбулася між моїм сусідом та головою сільради, коли та проводила акцію по вилученню у несвідомих мешканців села, які посміли влітку, в спеку, поливати свої городи. Ми нічого не садимо, як міські мешканці, ми нічого з цього не вміємо, на городі в нас великий газон, тому до нас на город не крадуться...
ПЕРЕДМОВА...
В той день на дорозі, ховаючись за деревами та кущами, стояла маленька вантажна машина із вилученими шлангами. До сусіда вони пробрались через город, без його відома та відразу пішли по грядках.
На зауваження сусіда, що проникнення на приватний участок без дозволу та вилучення шлангів - це грабіж, що прописаний як злочин в кримінальному кодексі, знов почув про те, що і кодекс тут встановлює президент села.
Ця війна ведеться тут вже не перший рік. Комунальна власніть, водогін, що є єдиним джерелом води в селі, як пояснюють, належить місцевому феодалу, фермерському господарству (приватизованому колгоспу). Саме він і забороняє мешканцям поливати влітку, бо не вистачає потужностей самого водогону на обслуговування його господарчої діяльності. Сільрада, на чолі із головою, не тільки не знає Конституції та Законів України, вони чомусь вирішили, що вибирають їх на ці посади виключно, щоб служити приватному господарству, навіть і голові колгоспу, в минулому.
Те, що чиновники, що нами поставлені на посади, не розуміють кому служити та чиї інтереси відстоювати - звична річ в Україні. Нажаль, звична річ і те, що люди підкоряються, не сперечаються, віддають майно на "публічне знищення". В розмові люди тільки розводять руками: "А буду сперечатися - відріже воду взагалі. Та ще йз села погрожував виселити!" Звісно, згадування про закони, нічого не дають, люди вже не вірять в закони, зате свято вірять в пістолет феодала та погрози виселення.
ЯК БИ Я БУЛА ПРЕЗИДЕНТОМ СЕЛА...
Не треба, навіть, бути президентом села... Не маю жодної думки ним стати та ніколи не висуватиму себе на вибори. Якби я знала, що свою правоту зможу відсояти в правоохоронних структурах, то як треба зробити? Думали про це часто з чоловіком, та зробимо, як тільки хоч трохи в країні буде бажання виконувати закон хоча б такими чиновниками, як працівники сільради.
1. Зробити офіційний запит в сільраду про те, кому належить водогін. Хто є власником? Водогін має бути в комунальній власності.
2. Зібрати збори мешканців села та вимагати від сільради пояснення про стан водогону та необхідних ресурсах для його ремонту (можливо, збільшення потужності). Вимагати складання списку необхідних ремонтних робіт, в присутності представника громадскості (мешканця села). Дати на це місяць.
3. Зібрати збори села та оголосити результати перевірки і список робіт. Оголосити конкурс на проведення робіт. Головна умова - основні виконавці повинні бути мешканцями села (в селі багато безробітних будівельників).
4. Оголосити збір коштів на виконання цих робіт. Є в селі підприємці, є більш заможні, є менш заможні - кожен скинеться. Якісь кошти є в бюджеті ... (хоча на це вже ніхто не сподівається)
Просити підприємців, збирати кошти по селу. На дошці оголошень кожного дня вивішувати звіт по зібраних коштах. Можливо, знайти інвесторів. Якщо шукати, можна знайти. Можна взяти кредит, який віддаватимемо з плати за воду.
5. Зібрати збори села і в присутності всіх підписати договір з підрядником на ремонт водогону. На цих же зборах підписати контракти з селянами на виконання робіт. Це буде акт публічних зобов'язань.
6. Зробити ремонт водогону за встановленим в договорі графіком робіт. На дошці оголошень кожного дня вивішувати копії платіжок по витраті коштів та виконання графіку, з вкзанням виконавців робіт. За процесом спостерігають всі, за графіком чергування - кожного дня новий мешканець.
7. По закінченню ремонту, знов збираємо загальні збори. Слухаємо звіт голови сільради по виконанню робіт.
Вибравши її головою - селяни за свої кошти її найняли на роботу. І не для того, щоб вона переписувала Конституцію під себе і приватних господарств (феодалів). І тим більше, не для того, щоб грабувала шланги, крадучись по городу.
8. Ставимо в кожне подвір'я лічильник води. Встановлюємо, разом із сільрадою, ціну на воду. І під звуки сільського оркестру (тут такий є) відкриваємо водогін, з якого кожен зможе і ванну прийняти щодня, і город полити, і пральну машину запустити...
Тоді вже можна буде зібрати збори по стану сільських доріг, бо хтось же мусить засипати ту яму на дорозі біля школи, що вже п'ятий рік гне диски нашої машини?
Але це зовсім інша історія...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.