2012 рік Президент України Віктор Янукович проголосив Роком культури та відродження музеїв! Чи то міністри освіти та культури не знають про це, чи то така політика по відродженню музеїв?...
4 липня 2012 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження № 433-р «Про реорганізацію навчальних закладів», пунктом 1 та пунктом 2 якого вирішено здійснити реорганізацію Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв шляхом приєднання до Київського національного університету культури і мистецтв з утворенням на базі зазначеного Університету структурного підрозділу і Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України і Міністерству культури України доручено здійснити заходи, пов’язані з реорганізацією зазначеного навчального закладу, у межах відповідних бюджетних призначень, студенти реорганізованої Академії згідно з цим розпорядженням продовжують навчання у Київському національному університеті культури і мистецтв.
Як зазвичай трапляється в нашій країні останнім часом, рішення було прийнято без обговорення у професорсько-викладацьких колективах та в осередках студентського самоврядування. Рішення було прийнято літом, коли і самих студентів, то не було в Києві, а вступні іспити вже почались.
Академія опинилась у ситуації, коли вона ніби є дійсною, а ніби вже і не існує. Від профільних міністерств ніяких коментарів чи пояснень. Студенти самі мали боротись за своє право навчатись у вибраному ними навчальному закладі і не прийняли розпорядження Кабінету Міністрів, як розпорядження, яке треба виконувати. Крім того ситуація була дивною ще і тому, що на сайті Кабінету Міністрів розпорядження не було опубліковано аж до 20 серпня. Чому?
8 серпня відбулось перше судове засідання, щодо того, щоб відмінити розпорядження 433-р, але міністерства не були готові до судового розгляду.
22 серпня відбулось наступне засідання, міністерства знову не змогли обгрунтувати свою позицію і аргументи щодо об'єднання ВНЗ.
12 вересня має відбутись наступне судове засідання.
Я зустрілась зі студенткою Академії щоб поговорити про Академію і дізнатись про думку і настрій студентів.
Ілона. Студентка Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв.4 курс, кафедра графічного дизайну
Д.С.:
Ілона, розкажіть, будь ласка, чому саме ця Академія була обрана Вами для
здобуття освіти?
-
Коли я обирала Вузи для вступу, то перш
за все, я обирала також територію. Коли зайшла на територію Києво-Печерської
Лаври, то одразу відчула якусь ауру, відчула, що тут все по-домашньому, а вже
коли побачила ректора нашого, Василя Гнатовича, то зрозуміла, що це людина, яка
завжди в усьому допоможе, це другий батько. Взагалі, весь професорський склад
тут дуже гарний – до них немає ніяких претензій та питань.
Д.С.:
Звідки Ви приїхали до Києва?
-
Місто Конотоп Сумської області.
Д.С.:
Тобто ви тут живете напевно в гуртожитку? Що скажете про життя в Києві і саме
умови проживання в гуртожитку?
-
Так, проживаю в гуртожитку. Все дуже подобається, також все по-домашньому – нас
по 4 особи в кімнаті проживає, у кожного є своє місце, свій, скажімо так,
куточок, власна територія.
Дуже подобається плата – всього – 150 грн. з особи і
ніяких додатковий оплат. Я можу впевнено сказати, що таких умов і такої оплати
(у поєднанні) немає ні в яких гуртожитках Києва.
Д. С.:
Як Ви оцінюєте оздоблення аудиторій, технічну базу, забезпечення підручниками?
Чи цікаво вчитись? Чи дійсно педагогічний склад Академії такий чудовий, як про
це написано на сайті Академії?
-
У нас і меблі зараз всі нові, і комп’ютерна техніка, так як моя спеціальність –
графічний дизайн, я працюю з новими комп’ютерами. Все нове, немає такого, що
стара техніка стоїть. Для кожної спеціальності нове обладнання.
Я
впевнено можу сказати про викладачів моєї спеціальності: викладачі всі класні!
А деякі викладачі, що працюють у нас, також викладають в інституті Бойчука.
Вони вкладають всю душу в нас.
Д.С.:
Вам цікаво?
-
Дуже цікаво! До них коли приходиш на пару, то приходиш як до своїх батьків.
Василь Гнатович – він як батько. Приходиш – і можеш поспілкуватися про життя. Також вони розказують нам нові
історії, про рекламу розповідають. Вони багато подорожують, розповідають багато
цікавого.
Д.С.:
Тобто три роки ви відучилися тут. Студенти вашої групи, суміжні потоки, ви
живете, я так розумію, певною сім’єю, ви спілкуєтесь між собою, то скажіть,
будь ласка, як ви сприйняли ту новину, що ініціативою Міністерства культури та
Міністерства освіти і науки було прийнято рішення поєднати Національну
Академію керівних кадрів культури та мистецтв з Університетом Культури? Як ви
це сприйняли?
-
Сприйняли дуже негативно!
Д.С.:
Чому?
-
Тому що ми спочатку вступали на навчання до Національної Академії керівних
кадрів культури та мистецтв. Те, що нас хочуть приєднати до Університету
культури Поплавського не сприймається. І
багато моїх одногрупників, студентів з потоку, коли дізналися цю новину -
почали телефонувати, запитувати що і як, бо спочатку думали, що це такий жарт
Міністерства культури, а потім зрозуміли, що все дуже серйозно. Тоді наші
студенти почали піднімати бунт. Почали приїжджати звідусіль, підтримувати
Академію, ставити свої підписи, подавати заяви до суду.
Д.С.:
А хто став ініціатором і чому, якщо Ви кажете, що студенти почали піднімати
бунт, бунту не було? Чому не кричали про проблему? Чому тихо стояли під судом?
- Ініціатором стала наша Студентська Рада.
Заступник Голови студентської ради Маслюк Марина почала згуртовувати студентів,
а ось причина чому було так тихо і не було ніяких голосних акцій – так це
заслуга нашого Василя Гнатовича. Він, побачивши наш настрій, зрозумів, що ми за
Академію можемо на вили підняти Міністерство і скоріше відберемо приміщення у
Міністерства культури ніж дозволимо реорганізувати наш ВНЗ, він нас стримав і
заспокоїв тим, що він вірить в те, що подібне розпорядження – це непорозуміння
і міністри обов’язково розберуться в цій ситуації і не допустять знищення.
Василь Гнатович вірить, що правосуддя буде чесним і суддя не може не брати до
уваги викладачів, студентів та їх батьків. Зауважте близько 3000 студентів
сьогодні навчаються це приблизно 5 000 батьків (бо є і сироти, які
навчаються в Академії безкоштовно)
Саме
тому ми прийняли рішення підтримати нашого Василя Гнатовича і не робити гучних
акцій.
Д.С.:
Скажіть будь-ласка, а ректор керував Вашими діями? Чи він казав Вам що треба
робити? Що писати? Що казати? І чому Ви весь час кажете «наш Василь Гнатович»,
а не кажете «наш ректор»?
-
Ні, що Ви! Він нічого нам не казав, ми самостійні! А чому я кажу наш Василь
Гнатович? То його всі так називають! Він же нам тут за батька: суворого, але
справедливого. У нас нема такого, щоб його боятись – ми його поважаємо. Він
завжди доступний для студентів. Це теж дуже багато, бо я більш не знаю ВНЗ де
ректор доступний для студентів.
Д.С.:
Для Вас і для студентів це перша така акція протесту. Наскільки я розумію Вас,
тут оберігають від зовнішнього негативу. Як Ви себе відчували під судом?
-
Було трохи страшно. Все ж таки влада. Був такий страх, що у разі, якщо Академія
програє суд – новий університет може не прийняти бунтівників. Але страшно було
не довго. Бо дуже швидко прийшло розуміння, ну й що з того, що не прийме? Ми і
так не хотіли там вчитись і це був наш свідомий вибір. Тож нам нема чого
боятись!
Д.С.: Згідно умов договору, якщо б ви йшли
навчатись туди, то ви мали б вчитись за тих же умов, що і тут, тобто вам би не піднімали вартість навчання.
То скажіть, будь ласка, якби вам дали такі умови, що ціну за навчання не
піднімуть, тобто за скільки ви вчились за стільки ви і продовжуєте навчатись,
вам знаходять такі місця в гуртожитках за ті ж 150 грн. з людини і теж селять
вас по 4 людини в кімнаті, ви отримуєте диплом Університету культури – ніби
сталося так, що вас прийняли просто до Університету культури, нічого у вашому
житті не змінилося – ви б погодилися на такі умови?
-
Ні, я б не погодилася. По-перше, я не хочу отримувати диплом Університету
культури, так як і інші студенти. По-друге – ми дуже шануємо і любимо свого
ректора і не хочемо, щоб ректором був хтось інший.
Д.С.
Добре. Ще промоделюємо ситуацію: якщо цю територію (Києво-Печерської Лаври) залишили
під ці інститути, які є в Академії, залишили навіть назву «Академія» і ректора
залишили, але все одно зробили у складі Університету?
-
Ні, мені здається, що, все таки, ми йшли до Академії, якщо є і ректор і
Академія, то повинно залишатись все нашим. Хай нас виселять з території, але не
порушують наше право на вибір навчального закладу, ХАЙ НЕ РУШАТЬ НАШУ СІМ'Ю!!!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.