Законопроект про пропаганду гомосексуалізму - чому саме зараз?

Тому що це просто українська обіцянка Росії, щоб ще раз продемонструвати, що власна свобода дуже небезпечна, якщо держава не поставила на ній штамп "вірно".

25 вересня на заключній сесії дев’ятої конференції міністрів у справах молоді країн-членів Ради Європи, що проходила у  Санкт-Петербурзі, відбувся… Якби це була конференція міністрів, що відповідають за енергетику або безпеку, можна було б сказати – міжнародний скандал. А так – просто непорозуміння. Каменем спотикання стало формулювання у тексті Декларації щодо недискримінації молоді, що належить до ЛГБТ. Міністр освіти і науки Російської федерації Дмітрій Ліванов відразу сказав, що включення такого пункту означає пропаганду гомосексуалізму. У блокуванні Декларації Росію підтримали міністри Азербайджану, Вірменії, Туреччини та Литви. Така позиція Росії викликала занепокоєння в Раді Європи, адже ставить під загрозу виконання наступних проектів та ініціатив, зокрема у сфері забезпечення соціальних прав молоді. План дій Ради Європи з Росією закінчується у цьому році.

Україна теж виконує План дій, який розписаний до 2014 року, тому протестувати проти тексту Декларації українським представникам якось не випадало. Засоби масової інформації обійшли увагою саму конференцію і не дуже цікавилися позицією Голови української делегації Євгена Суліми, який в заключному слові ратував за демократію, соціальні включення молоді і повагу до свободи вибору. Тим часом, ніби просто так, щоб показати, що ми разом з Росією, через тиждень після закриття Конференції в український парламент демонстративно закидається законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму, у якому в центр уваги спекулятивно поставлені діти.

Законопроект практично копіює російський, запропонований партією «Єдина Росія» у листопаді минулого року. Лише в російському варіанті чітко вказаний зв'язок між гомосексуалізмом та педофілією, тому акцент на те, що треба захищати дітей від збочень, є більш сильнішим. Це, у свою чергу, формулює чітку аргументацію зі сторони організацій та інституцій, які займаються правозахистом та захистом прав меншин. Ми ж можемо лише несміливо оглянутися і прокричати, мовляв, це те саме, що з законом про мову, політики підбурюють суспільство і відхиляють увагу від економічних проблем, вишукують підґрунтя для розколу нації… Насправді – це набагато серйозніше. Це навіть не вибори – це просто виконання обіцянок, даних Росії.  Хто би цей законопроект не запропонував, чи то Царьков, чи то Чорновіл – вони виявилися просто гвинтиками у любовних іграх Києва і Москви.