Вірш сумний патріотичний

Очі мої цього б краще не бачили.

Дивлюсь на купу йолопів, що лізе на паркан.

На другу купу йолопів, що преться на Майдан.

На третю купу йолопів під Українським домом.

Четверту купу йолопів, що під судом відомим.

І п’яту купу йолопів, і шосту власно бачу.

Від цього середовища я ледве не заплачу.

Що діється, що коється ніяк я не збагну,

Шалений шобел йолопів ніяк не омину.

А може то не йолопи, то може йолоп – я?

І все, що мені здалось, то просто маячня.

Патріотично, чесно, свідомо все, і вот,

За справу можновладців волає цей народ.

Навіщо інші справи, "у всіх усе гаразд":

Сім’я, батьки і друзі, і ти не пєдєраст!

А ще заплатять гроші і вудочку дадуть

І так некчемно роки, що власні, промайнуть.