Политические права украинцев: необходимость или излишество?

Размышления накануне выборов.

Кожну людину Бог наділив правом вибору. І свободою вибору. Ці категорії в усі часи високо цінувалися. Їх хотіли мати усі і завжди. Хтось активно боровся за це. Хтось не менш активно боровся за обмеження прав і свобод інших людей...
Але то все давно діялося. Нині ми живемо ніби у цивілізованому суспільстві. Людство задокументувало безліч різноманітних прав у спеціальні закони, постанови, декларації та конвенції. Більшість людей про ці права знають. Тож нині стає популярною боротьба за права тварин, рослин тощо, але це тема окремої розмови...

Особливо довгою видалася боротьба за політичні права. Більша частина людства виборола їх лише у 20-му столітті. Політичними правами і свободами людини і громадянина є право на громадянство, на свободу об'єднань у політичні партії, право збиратися мирно без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації, брати участь в управлінні державними справами, у референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування, рівного доступу до державної служби.

Досить широке коло прав, чи не так? Та чи потрібні вони нам? Оскільки більшістю з них ми в Україні не користуємося (або ж ду-у-уже рідко), то висновок напрошується сам. Тільки правом на громадянство ми вимушено (державою!) користуємося. Решта лишається правами. Деякі- формальними. Наприклад, право бути обраним формально задеклароване для усіх громадян, реально обмежене значним грошовим цензом. Ще гірша ситуація з правом брати участь в управлінні державними справами! Реалізувати це право українці можуть лише через вибори, тобто не напряму. В проміжках між виборами громадянин- лише статистична одиниця, яка мало кого не цікавить. І лише вибори піднімають нашу самооцінку. Якщо кандидати так запекло намагаються нас купити, значить ми наспрвді цього варті! А то й значно більшого!! Значить ми насправді вершимо долю країни!!!

Референдуми (як загнальнонаціональні, так і місцеві)- чудова річ для демократичного суспільства! Але навіщо вони нам, коли немає механізму їх імплементації?! І це одна з причин розчарування наших громадян у політиці і своїх силах. За усі понад 20 років існування держави у нас відбувся лише один показовий референдум у 2000 році, результати якого нікого не цікавлять і ніколи не будуть впроваджені в життя. Чи підуть виборці після цього на наступний референдум?

Реально доступними кожному громадянинові з виборчих прав залишаються лише право об" єднання у політичні партії, право проводити мітинги і демонстрації та право обирати органи державної влади та місцевого самоврядування. Та чи користуємося ми цими безкоштовними правами? В партії об" єднуються найактивніші громадяни, а їх кількість, м" яко кажучи, мізерна. І не беріть до уваги статистику: більшість партійців більшості партій- маргінали, які не беруть участі в жодних безкоштовних (для них...) заходах і навіть не сплачують членських внесків! Таких партійців практично ніколи не виключають з лав партії, адже кожен наш партійний вождь хизується насамперед кількістю своїх " членів" ...

 Право на проведення мітингів, походів і демонстрацій апріорі вимагає меншої (періодичної) активності, порівняно з систематичною (в ідеалі) партійною діяльністю. Такі засоби прояву своєї громадянської позиції в українців не популярні, а в деяких регіонах і взагалі не розповсюджені. Був значний сплеск- Помаранчева революція, а також деякий постреволюційний період, коли панувала так звана " майданна демократія" . В той нетривалий період кожне рішення, що не подобалося мітингувальникам скасовувалося... Добре це чи погано- питання дискусійне, але нині не актуальне. В теперішній час в авангарді лише столиця- малолюдні мітинги там відбуваються відносно часто. Поки що... Наші доблесні обранці вже неодноразово збиралися обмежити нас в цьому праві. І немає сумніву, що рано чи пізно, а таки обмежать. І проти цього ми вже не мітингуватимемо...

Що ж залишається? Тільки право обирати органи державної влади та місцевого самоуправління. Право безкоштовне і доступне абсолютно усім! Треба лише раз на кілька років поставити галочку у виборчому бюлетені! Складно? Ні. То чому ж стільки наших земляків нехтує своїм законним і конституційним правом? Чому стільки українців користуються цим правом безвідповідально? Саме 28 жовтня ми зможемо реально (хоч і не прямо) вплинути на закони і нормативно-правові акти держави в найближчу п"ятирічку! Не забувайте- ми обираємо законотворців! Я думаю, знаючи до десятка людей з кожного списку, зовсім не складно передбачити, які ця команда закони писатиме і за які голосуватиме. А ми можемо підтримати (не підтримати) такий курс 1раз на 5років! Так, це нікчемно мало, але чому нехтувати цим правом?

В Конституції України написано: " Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування." (розділ 1,ст. 5) Так, згодний, безпосередньо- неможливо! Через органи теж нелегко, вони рідко переймаються нашою думкою. Але тільки не перед виборами!!! Перед ними, рідкісними всяк потенційний та й діючий депутат за будь яку ціну лізе нам в око, забалакує вуха і часом навіть робить деякі інші приємні нам речі! Чому?! Тому що " все вирішено" ? Аж ніяк. Кожен з них нині висить на передвиборчому волоску! І чи перерубаємо ми цей волосок своєю галочкою в бюлетені, залежить від нас і тільки від нас! І годі плакати ПІСЛЯ. Адже ми мали право на зміни! То хто нам лікар?

Проаналізуйте все, що відбувається довкола і зрозумієте, що від вас залежить дуже багато! І владоможці нинішні та майбутні це точно розуміють. Більше того- вони, на відміну від нас, чудово знають наші права! І в цьому їхня сила. А в чому ж наша? Насьогодні тільки в нашому голосі (право обирати!)! Це небагато, але й немало. Їх сотні, нас мільйони! Пам" ятайте про це. І чи варто оплакувати мільйони нещасних, які кинула нікчемна сотенька змовників? Питання риторичне. Ми ж УСЕ дозволяємо робити з нами! І, до речі, не забувайте- в нас ще є право на мирні зібрання, проведення демонстрацій і мітингів! А це і перед виборами добре, і після виборів найшвидше нам знадобиться... Згадайте, який успішний досвід в нас вже є!

Тож вірмо в свої сили! Вони нам знадобляться. Адже Господь дає кожному за його вірою! З силою віри можна навіть гори зміщати!!! Зневірені ж не отримають нічого ні тут, ні там... А втім, правом на ярмо ми також можемо скористатися! Це право Бог теж нам дав і його в нас точно ніхто не відбере...