А за скільки ти продав свій голос?

Скупка голосів по-білоцерківськи триває. В "соціальних" центрах імені провладного кандидата роздають 100 грн. Паралельно дворами ходять агітатори, які обіцяють від кандидата, що переможе, 1000 грн.

Ось уже понад двадцять років українців перевіряють на міцність моральних принципів. Мова, як ви здогадалися, йде про вибори і одну з найбільших вад нашого народу – продажність. За часів Гетьманщини українці вірили московським агентам, у двадцятому столітті пішли на поводу у соціалістів та комуністів. Результат був один – загальнонаціональна біда і катастрофа держави. В новітній історії ми радо готові продатися. Платою спочатку слугували солодкі обіцянки, потім пішли продуктові набори, і наші люди почали продаватися «за гречку». З розвитком ринкової економіки продажні люди почали переходити на розрахунок у національній валюті. Торгівля собою і своїми голосами відбувається регулярно – один раз на два-три роки. Скажете, що така ситуація є поодинокою? Де там, у нашому рідному місті люди буквально шикуються у черги, щоб віддатися за сотню гривень. Несуть бідолахи копії паспортів та ідентифікаційні коди, не задумуючись, що потім їхні дані можуть використати у злочинних цілях. Справа торгівлі голосами налагоджена широко. Хтось вербує людей і тягне їх у «соціальні центри», інші дурять народ примарними обіцянками «отримати тисячу», яку «гарантує переможець».

Нещодавно став свідком інструктажу горе-збирачів персональних даних. Мова йде про червоні пластикові картки «Переможець гарантує». У кав’ярні «Таратута» купка молодих людей слухала чолов’ягу, який втовкмачував у юні голови правила заповнення відповідної анкети, наголошуючи на тому, що головною інформацією, яка цікавить замовника, є точна адреса та ім’я людини. Коли мені стало нестерпно слухати «інструктора», то я натякнув на те, що подібна оборудка є непрямим підкупом виборців і присутні є порушниками виборчого законодавства. Здається, «інструктор» лише трохи знітився, а от молодь почала розходитися. Подібних «працівників соцопитувань» і розповсюджувачів карток по місту бродить чимало, але правоохоронці на них увагу не звертають. Напевно, «ніззя».

«Інструктору» весело. Відчуває, що його «кришують»?

Ось вона, анкета 

Сто гривень витрачаються надзвичайно швидко, то чи варто торгувати соєю совістю? Продав голос – не смій скиглити про погане життя. Ти своє вже продав. Хіба є простий рецепт6 узяв гроші та й голосуй по совісті – в кабінці для голосування ти сам-на-сам з бюлетенем. Тож гроші візьми, але дулю у кишені тримай.