За своє недовге життя я спостерігала за акцією "Україна без Кучми", раділа "Помаранчевій "революції", а сьогодні вже готова сама відстоювати свої права.
Емоційний стан народу зараз точно такий як і у 2004 році. Є бажання до кращого життя, набридла ситуація в країні та "реформи, що покращують життя", але є одне "але". Народ вже не вірить, нікому не вірить. Це вже спадщина від помаранчевого розколу, від прийняття якої просто неможливо відмовитись.
Мені лише 21 рік та я зрозуміла одну важливу річ: народ об'єднується не для досягнення певної мети, а проти існуючого режиму. Так було у 2004 році і так буде після цих виборів. За логікою речей так повинно бути. Фальсифікації не уникнути - я в цьому переконана. Все залежить від того на скльки терплячий наш народ, на скільки йому вистачить байдужості до свого майбутнього.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.