Роль православних братств в розвитку духовного життя українського народу

Зараз деякі з нас звикли вважати братства чимось поганим. Що мовляв, це були якісь закриті організації, які обслуговували лише окремий, елітарний слой суспільтва. Але чи були вони такими насправді?

 По-перше, мені хотілося б відмітити, що українські православні братства зовсім не були елітарними організаціями тільки для привілейованих осіб. Спочатку переважну кількість братчиків становили прості купці та ремісники.  Згодом до братств почали долучатися заможні купці. Але були й винятки. Наприклад, у складі Луцького братства були, в основному, представники шляхти, а у Київському – духовенство. 

Та й міф щодо обслуговування лише елітарних верств суспільства не має нічого спільного з дійсністю.  Насправді, братства працьювали задля гарного життя усього українського народу. А яка саме була іхня діяльність, і яку роль вона зіграла в розвитку духовного життя українського народу, мені хотілося б розібрати докладніше.

Треб зазначити, що саме братства були на той час єдиними організаціями такого величного масштаба, здатні боротися проти занепаду української православної віри. Братчики проводили широку проповідницьку діяльність, друкували багато церковних книжок. Саме у руки братств поволі переходить патронат над церквами. І це було дуже важливо для пригніченого загарбницькою політикою влади українського суспільства. Саме діяльність братств не дала православній вірі загинути. Саме братчики захищали ії від руйнівних атак католіцизма.

Не можна не зазначити вклад братств у розвиток освіти. Іхня роль в освідченні українського народу – величезна. Саме братства, заснувавши братські школи, дали змогу українській молоді здобути гарну якісну освіту, не зрікаючись при цьому своєї віри, віри своїх предків. Бо освіта, яку пропонувала польська влада, визнавала тільки одну віру – католицизм. А зрікатися віри батьків високодуховний український народ не міг, навіть задля такої важливої мети, як освіта. А братчики давали гарну якісну освіту, яка цінувалася навіть у багатьох європейських країнах. До речі, навчання у таких школах коштувало не дуже дорого. А деяких дітей взагалі навчали безкоштовно, якщо їхні батьки не мали змоги заплатити за навчання. На основі деяких братських шкіл виникли університети, які існують і сьогодні. Наприклад, можна згадати усім добре відому Києво-Могилянську академію. Братчики зробили освіту загальнодоступною. Українську молодь стали цінувати закордоном.

Не можна забувати про вклад братств у розвиток друкарської справи. Саме братчики фінансували публікацію перших друкованих книжок в Україні – «Апостола» і «Букваря».  

Ще хочеться додати, що братчики опікувалися й благодійністю – допомагали тім, хто потребував їхньої допомоги, заснували так звані «шпиталі», організовували святкування різноманітних релігійних свят. Все це робилося тільки задля гарного життя українців, братств робили їхнє життя під гнітом влади хоч трішечки, але легше й радісніше. Братства у ті часи являли собою ніби криницю чистою джерельної води посередині пустелі поневірянь.

І, нарешті, діяльність братств пробуджувала в українськім народові дух патріотизму. Завдяки братчикам християнські загальнолюдські цінності не втратили своєї актуальності, вони поширювалися і давали надію уже тогочасним українцям, що колись вони будуть жити у самобутній, вільній від гніту усіх нахабних загарбників, країні. І тепер, через тисячи років, їхня мрія нарешті здійснилася. Ми, їхні нащадки, маємо змогу жити у незалежній країні - нашій квітучій Україні. І ми маємо продовжувати діяльність, початок якій поклали братства, щоб колись саме Україна стала наймогутнішою державою у всьому світі.