Чого очікувати від Майдану 2012?

Випробування українців на право називатися нацією чи іспит громадянського суспільства.

Сьогодні вранці опозиція, з другої своєї спроби, розпочала мітинг, а-ля «За чесні вибори», під будівлею Центральної виборчої комісії на бульварі Лесі Українки. Приблизно три тисячі людей, серед яких багато молоді. Цей фактор може виявитися дуже ефективним у боротьбі, як самі висловлюються протестувальники, «із окупантами», чи навпаки – може стати розчаруванням опозиційних сил. Молодь є дуже активним соціальним суб’єктом, і зможе допомогти у боротьбі проти силових структур, які оточили мітинг. З іншого боку,молодь може просто побоятися за самих себе, та не прийняти жодних дій, керуючись тим, що їм не схочеться молодими піти до тюрми. А як відомо, в них можуть бути всі шанси на те, бо із нинішньої партією влади, за грати потрапити – раз плюнути.

Мітингувальники, щоб боротися та відстоювати свої голоси на виборах, мають розуміти те, що партія влади вже давно розуміє – якщо вони поступляться і допустять щось на кшталт Помаранчевої революції – їхнім кар’єрам прийде кінець. Президент та його оточення бояться, як і будь-які бізнесмени, втратити свій бізнес та капітал. І вони зроблять все можливе й неможливе, щоб захистити себе, використовуючи всі важелі тиску та адміністративний ресурс. Влада розуміє, що якщо в них нічого з цього не вийде, вони, вірогідніше за все, відправляться до в’язниць. Поки що мітингуючи цього не розуміють. Чи може їм ще ніхто не доніс цієї думки з керівництва опозиції.

Отже, в будь-якому разі, другої, мирної Помаранчевої революції не станеться. Є два варіанти розвитку. Перший,більш вірогідний розвиток мітингу «За чесні вибори» за білоруським сценарієм, але поки не так жорстко. Мітинг відмінять рішеннями суду, прокуратури, іменем Господа Бога чи ще когось та й все. Дуже сильно незгодних навіть із цим заберуть до міліції, потримають добу-дві та відпустять, але вже ця людина буде під постійним наглядом.

Інший варіант походитиме вже на право називатися справжньою революцією. Людей збирається все більше й більше,переважна більшість з яких – дуже сильно налаштована молодь. Їм виносять те саме рішення суду, прокуратури «Про незаконність мітингу», їх оточує міліція і…понеслася. Бійки, погроми, сльозогінний газ, купа травмованих, декілька вбитих. І людей зібралося набагато більше за кількість міліції, армії, спецзагонів. Люди йдуть до Адміністрації Президента, викидають його звідти. Він стає перед судом, як і його спільники. Та Україна починає жити новим життям.

Сьогодні розпочались найголовніші іспити в історії незалежної України для українців. Іспит на те, чи можуть українці називатися нацією, зі спільною ідеєю, зі спільною метою – Україною, чи ні. Але так само й влада проходить іспит на диктаторський чи помірний. Просто демократичною цю владу, язик не повертається назвати.

Іспит громадянського суспільства, яке ще дуже слабке буде проводитися за принципом – «викинули в море. Якщо поплив, то живий, якщо ні, то вибачайте». Але якщо вже так станеться, що мітингуючи переможуть владу, то не можна пускати тих, хто зараз називається опозицією до влади. Бо двічі на ті самі граблі наступати не можна взагалі. Чому ніхто з людей, які стояли на майдані, серед натовпу, не потрапили до парламенту? Чому ніхто з них, типу свідомих громадян, не отримав посаду міністрів чи заступників? Я впевнений в тому, що серед тих людей можна було б сформувати п’ять адекватних українських парламентів та десять Кабінетів міністрів. Але цього не сталося. Люди просто буди використані владою, в будь-якому її прояву. Революція на те й революція – це докорінна зміна влади. До керма країни мають стати професіонали, зокрема й ті, що стояли на цьому Майдані 2012.

Чекаю на заголовки газет через деякий час. Вони виглядатимуть або так – «Українці пішли шляхом країн Центральної Європи, перемігши авторитарну владу»,або так – «Ми пришвидшили пАкращення».