Слова Герман та у вуха Януковича-Азарова!

Розлоге цитування підопічної Віктора Януковича яскраво створює дисонанс з тими діями, до яких сьогодні вдається державна машина.

Блог президентської радниці Ганни Герман зачепив за живе. Пані Ганя вийшла з дефініціями щодо завершення американських виборів, де перемогу здобув діючий президент Барак Обама. Її заворожила поведінка темношкірого американця, який протягнув руку своєму вчорашньому опоненту-ворогу Ромні. “При тих словах я з біллю подумала про Україну і про те, як таке порозуміння між опонентами задля добра держави потрібне в нас. Як нам необхідно ще багато вчитися, щоб після запеклих змагань, під час яких мали місце і образи, і несправедливі звинувачення піднятися понад бар’єрами і разом працювати для людей”, — пожурила Герман. http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/gannagerman/a83441

Розлоге цитування підопічної Віктора Януковича яскраво створює дисонанс з тими діями, до яких сьогодні вдається державна машина. Тільки вдумайтеся: на календарі 7 листопада (це не черговий привід, щоби водити хороводи за Жовтневою революцією!), а Центральна виборча комісію досі “шаманить” над волевиявленням громадян. Прем’єр Микола Азаров на засіданні Кабміну бідкається, що закиди на адресу влади щодо бездіяльності та фальсифікацій, безпідставні, тому що вони не втручаються у роботу ЦВК. А хто ж тоді віддає накази “беркутівцям” паралізовувати роботу окружвиборчкомів, красти печатку, валити людей з ніг? Міністр МВС чи генпрокурор? Або може хтось з віце-прем’єрів? Соромно, ховати голову в пісок і огризатися на кшталт “сам дурень”.

Герман має рацію, коли каже про “порозуміння між опонентами задля добра держави”. Однак далі наступає на ті ж граблі, що й її соратники: “Якби після президентських виборів в Україні кандидат, що програв, так само визнав перемогу того, хто виграв,  як це сталося в США, ми могли б теж мати шанс на уникнення протистояння”. Питання Тимошенко, шановні, ви створили та роздмухали по всьому світу. І не варто лукавити, мовляв, Україна не Америка. Так, ілюзії демократії поступово починають розвіюватися; так, Україна поступово скочується до рівня поліцейської держави; так, будь-які конституційні мирні зібрання може перекреслити рішенням, приміром, Жмеринський районний суд… Але почуття гідності і такту має бути присутнім завжди і у кожного, а для міри безкарності слід знайти гідне покарання. Можливо звучить пафосно, проте справедливо.

Чому українці мають дивитися на це поствиборне шоу, яке відбувається не без благословення влади? Чому ми маємо плескати в долоні та вітати вибір американців, де за ніч все пораховано і ніхто не подає до судів, ковтаючи той хаос, що відбувається в Україні? Відповідь, очевидно, губиться у комірчині владоможців.

На жаль, продовжуємо втрачати дорогоцінний час, в той час, коли діючі з влади журяться, не зробивши для цього кроку назустріч.