Втрата багажу при авіаперевезеннях та міжнародно-правові норми

Метою статті є аналіз міжнародного та українського повітряного законодавства, в якому передбачені положення про відшкодування шкоди, заподіяної при перевезенні пасажира та багажу.

Велика різноманітність норм міжнародного повітряного законодавства, що нерідко регулюють одне і те саме питання по-різному, досить часто на практиці призводить до непорозумінь та негативних наслідків. Актуальність даної проблеми насамперед полягає в тому, що це є важливим для пасажирів, що користуються послугами авіатранспортних перевізників.

У світовій практиці неминуче виникають важкорозв’язні правові конфлікти, пов’язані з вибором застосовного права з безлічі національних законів і правил різних країн, міжнародно-правових норм. При такій плутанині і неясності права законні інтереси пасажирів серйозно порушуються. Існує велика ймовірність виникнення тривалих судових процедур щодо матеріальної компенсації авіаперевізником заподіяної шкоди пасажиру та його багажу. Тому на сьогоднішній день досить важливо бути обізнаним у сфері міжнародного та українського повітряного законодавства та передбачених ним положень про відшкодування шкоди, заподіяної при перевезенні пасажира та багажу.

В період кінця 20-х – початку 30-х років XX століття і до початку Другої світової війни основні стандарти відповідальності були закріплені у Варшавській конвенції для уніфікації деяких правил щодо міжнародних повітряних перевезень, прийнятій у Варшаві 12 жовтня 1929 року і підписаній представниками 31 країни світу.

Проте Варшавська система була досить громіздкою, а тому з метою закріпити норми відповідальності повітряного перевізника, що відповідають умовам сучасної авіації, в рамках ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації) 28 травня 1999 р. було укладено нову угоду – Монреальську конвенцію, яка набула чинності 4 листопада 2003 р. Учасницями цієї конвенції є 86 країн (усього підписали або приєдналися 107 країн): Австрія, Великобританія, Бельгія, ПАР, Кіпр, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, США, Канада, Нідерланди, Японія, Сінгапур, Австралія, країни Латинської Америки, Африки та Південно-Східної Азії, Молдова, Україна та ін. Для України Монреальська конвенція набула чинності 6 травня 2009 р. відповідно до Закону України “Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень” від 17.12.2008 р.

Згідно з Конвенцією, дозволено застосовувати електронні проїзні та перевізні документи і комп’ютерні засоби обробки даних, чим спрощено використання проїзних документів (пасажирських квитків, авіавантажних накладних), проїзний документ може видаватися як на одного, так і на групу пасажирів.          Крім того, Конвенція встановлює вимогу про обов’язкове страхування, відповідно до якої авіаперевізники повинні надавати докази наявності договорів страхування, які гарантують одержання компенсації, а також забезпечувати відшкодування збитків без тривалого судового процесу.

Також Конвенція надає можливість брати участь у ній не тільки державам-учасницям, а й регіональним організаціям економічної інтеграції. Так, Європейський Союз став регіональною організацією – учасницею Конвенції, підписавши Конвенцію 9 грудня 1999 р. (діє з 28 червня 2004 р).

 Згідно з положенням Монреальської конвенції діє новий принцип відшкодування шкоди, відповідно до якого максимальна компенсація за нанесену пасажирові шкоду становить 100 000 спеціальних прав запозичення (1 СПЗ, встановлене Міжнародним валютним фондом, відповідає 13,7 дол. США) за кожного пасажира. Для порівняння: найбільша сума, яку можна одержати за Варшавською конвенцією за заподіяну шкоду життю і здоров’ю пасажира, – 250 000 франків (приблизно 20 000 дол. США), якщо за згодою пасажира та перевізника договором перевезення не буде встановлено більшої суми (суми, зазначені у франках у Варшавській конвенції 1929 р., розглядаються щодо валютної одиниці та становлять 65,5 мг золота проби дев’ятсот тисячних за одиницю), і те на підставі рішення суду. За Монреальською конвенцією судове рішення не потрібно, якщо тільки шкода не перевищує 100 000 СПЗ.

Монреальська конвенція передбачає нові межі відповідальності перевізника у випадку затримки повітряного судна та заподіяння шкоди під час перевезення. Така затримка може обернутися для перевізника втратою 4150 СПЗ (приблизно 5000 дол. США).

По-новому в конвенції вирішено питання про відповідальність перевізника у випадку знищення, втрати, ушкодження або затримки багажу. Замість 250 франків (приблизно 20 дол. США) за кілограм за правилами Варшавської конвенції, межа відповідальності перевізника за Монреальською конвенцією обмежена сумою 1000 СПЗ щодо кожного пасажира.

 Монреальська конвенція розширила можливості захисту прав пасажира і до чотирьох варіантів юрисдикції, встановлених Варшавською конвенцією (за місцем знаходження перевізника, за місцем знаходження головного управління перевізника, за місцем розташування контори перевізника, через яку була укладена угода, за місцем призначення вантажу), додала п’ятий, що дає потерпілим змогу пред’являти позови про відповідальність до перевізників за місцем свого проживання.

Міжнародна організація цивільної авіації ІКАО, розуміючи необхідність посилити міжнародну правову систему, здійснює постійну роботу з удосконалення та доповнення положень Монреальської конвенції.

Щоб визначити, коли виплачується максимальне відшкодування збитків за втрачений багаж, можна звернутися до рішення Європейського Суду з прав людини в ділі пасажира Акселя Уолза проти іспанської авіакомпанії Clickair (справа Rs.C-63/09 від 06 травня 2010 року). Він вимагав від авіакомпанії виплатити йому 3200 євро: 2700 євро за втрачену валізу та 500 євро моральної компенсації Розглянувши падання Уолза, суд підтвердив, що межа відповідальності авіакомпанії-перевізника, відповідно до Монреальської конвенції, стосовно запізнення багажу, його пошкодження або втрати складає 1131 СПЗ, у випадку як матеріальної, так і нематеріальної шкоди. Тобто в загальному відшкодування склало близько 1 285 євро.

Відповідно, якщо авіаперевізник не зміг довести незначність збитку, відповідальність за втрату валізи складає не більше 1131 СПЗ.

Проте   існує  ще   один    досить   важливий   нюанс. Федеральний суд Німеччини 15 березня 2011 року постановив, що у випадку втрати багажу авіакомпанія-перевізник повинна відшкодовувати збитки не за кількістю багажних квитанцій, а за кількістю авіапасажирів.

Приводом для цього рішення були чисельні судові процеси в інстанціях різних рівнів, ініційовані однією авіапасажиркою проти авіакомпанії-перевізника, які призвели до того, що тепер авіапасажири мають право на більшу компенсацію у випадку втрати авіаперевізником їх багажу.

A трапилося в даному випадку наступне. 31 серпня 2008 року позивачка подорожувала літаком з Франкфурта на Майні до Малаги (Іспанія). По прибутті на місце відпочинку виявилося, що її сумка для гольфу була втрачена. Крім того, в сумці знаходилося не тільки її спорядження для гольфу, а й спорядження її чоловіка.

Авіакомпанія була готова виплатити, відповідно до Montrealer Übereinkommen, в якості компенсації за втрачене багажне місце максимальну передбачену суму. Проте вона відмовилася поширити дане право на обох пасажирів. Туристичний сенат Федерального суду Німеччини вимушений був вирішувати, чи стосується право на компенсацію у випадку втрати багажу кількості багажних квитанцій чи кількості пасажирів, що перевозили свої цінності одним багажним місцем.

Федеральний суд постановив, що вирішальне значення у даному випадку, згідно з Монреальською конвенцією, має не багажна квитанція, а правовий принцип. Він полягає в тому, що кожному авіапасажиру повинна бути виплачена компенсація за втрачений вантаж незалежно від того, являв він собою окреме багажне місце чи знаходився у валізі родича або знайомого.

Отже, сама судова справа була відправлена назад в місцевий суд міста Дармштадт, який повинен заново визначити суму компенсації у відповідності до норм міжнародного повітряного законодавства.

Таким чином, варто звернути увагу на те, що в рамках сімейної подорожі або перельоту більш ніж одного авіапасажира, встановлені законом розміри відшкодування збитків поширюються на кожного авіапасажира. Це означає, що по закону кожен авіапасажир у випадку запізнення багажу, його пошкодження або втрати повинен отримати 1 131 СПЗ.

Тому, наприклад, сім’я з трьох осіб, яка подорожує, у випадку втрати багажу авіаперевізником повинна отримати від нього компенсацію у розмірі 3 393 СПЗ, що складає близько 4100 євро, не залежно від того, скільки одиниць багажу вони мали з собою.

Варто зазначити, що всі авіаперельоти в Україні регулюються Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу, затвердженими Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.04.2010 року № 216. (Далі – Правила). Вони були розроблені на основі міжнародних договорів (Варшавська конвенція 1929 р. та Монреальська конвенція 1999 р.) та Загальних умов перевезень пасажирів та багажу, встановлених Міжнародної асоціацією повітряного транспорту (ІАТА).

На даний момент в Україні компенсації на внутрішніх рейсах набагато менші, аніж на міжнародних. Вони складають зараз 400 доларів за сумку з урахуванням того, що вона не може важити більше 20 кілограм.

Проте Міністерство інфраструктури України 25 вересня 2012 року оголосило, що воно готує нові правила перевезення пасажирів і багажу, згідно з якими порядок відшкодування збитків буде поширюватися на всі перельоти, в тому числі і внутрішні.

Компенсація за втрату багажу зросте і складе близько 1800 доларів США на одну особу (у відповідності з вимогами Монреальської конвенції) і не залежатиме від ваги і кількості сумок. Однак компенсація за затримку багажу залишиться незмінною – всього 50 доларів США, пише «Комерсант-Україна» у своїй статті «Багаж приводять в порядок».

Згідно з новим проектом, якщо пасажирам авіакомпанії проти їхньої волі відмовлено в перевезенні, перевізник зобов'язаний відшкодувати збиток в залежності від дальності польоту: 250 євро (для рейсів до 1500 км), 400 євро (рейси на 1500-3500 км) і 600 євро (рейси дальністю понад 3500 км). Таку компенсацію отримують пасажири європейських рейсів, пасажири ж внутрішніх отримують компенсацію документально підтверджених витрат (до 100 дол. США на добу).

Крім того, у нових правилах приділено увагу і комфорту пасажирів. Наприклад, з'явився пункт про мінімальну відстань між кріслами (двома передніми ніжками крісел) – 73,66 сантиметрів в економкласі. Дуже часто авіакомпанії, щоб вмістити більшу кількість людей, ставлять крісла близько один до одного, через що коліна пасажирів впираються в переднє крісло.

Правила, що діють зараз, як зазначено, були прийняті в 2010 році, і в них є чіткий поділ на міжнародні та внутрішні перевезення.

Висновки

Отже, проблема правового регулювання у випадку втрати багажу є дуже важливою, адже з нею може стикнутися будь-хто і будь-де.

З метою модернізації та уніфікації різноманіття міжнародно-правових та національних норм повітряного законодавства доцільним вважається втілення таких рекомендацій:

• доведення норм існуючого міжнародного та національного повітряного законодавства до відповідності з нормами Монреальської конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 1999 р.;
• урегулювання питань відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної авіаперевізниками з приводу затримання, пошкодження або втрати багажу;
• введення додаткового механізму фінансування компенсації, який дасть змогу ув’язати адекватний рівень захисту постраждалих та належний захист авіаперевізника.

Список використаних джерел

1.  Габдуллина Ю. Что делать, если авиакомпания потеряла ваш багаж / «Судебно-юридическая газета» №143-144, 9-15 июля 2012. http://smi.liga.net/articles/2012-07-10/6167467-chto_delat_esli_aviakompaniya_poteryala_vash_bagazh.htm
2. Гамзе О. «Больше прав в случае потери багажа».  Журнал «Русский вояж» № 11. http://voyage.rusverlag.de/2011/07/01/1525/
3. Григоров О. Конвенційні стандарти відповідальності повітряного перевізника та законодавча практика України / Український щорічник міжнародного права. 2008 р. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ushchmp/2008/sections-/2008-2-IL_practice_of_Ukraine.pdf
4. Онищенко О.А. Тенденції розвитку міжнародного повітряного законодавства / Науково-виробничий журнал «Держава та регіони». – Серія «Право». –  2012 р., № 1. – С. 238-241.
5. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_pravo/2012_1/files/LA112_46.pdf
6. Синицына Е. Багаж приводят в порядок / Газета "Коммерсантъ Украина", №148 (1638), 25.09.2012. http://www.kommersant.ua/doc/2030014
7. Wukoschitz M. ECJ Advocate General Mazák: liability limits of Montreal Convention cover both, non-material and material damage. Posted on: 16 February, 2010 – 18:44. http://iftta.org/content/ecj-advocate-general-maz%C3%A1k-liability-limits-montreal-convention-cover-both-non-material-and-
8. Wukoschitz M. Germany: Montreal liabilty limit for lost baggage applies per passenger regardless of number of checked pieces of baggage. Posted on: 15 March, 2011 - 16:29. http://iftta.org/content/germany-montreal-liabilty-limit-lost-baggage-applies-passenger-regardless-number-checked-pie