Нове життя на старий лад.
Молоде покоління щось постійно будує. Чи мало б щось постійно
будувати. Це вже, як кажуть, не сприймайте все надто серйозно.
Хоча, здавалося б, наше майбутнє ― досить серйозна штука, але
його будівництво не входить у наші найближчі плани.
Університет Шевченка. Чи не найпрестижніший вуз України.
Кращі викладачі, які вирощують нове покоління, нову еліту. Тобто нас.
Стоїть двійко за кафедрою і вправляється у красномовстві ―
куди тій Кайдашисі з усіма панами і попами… Все так делікатно, солодко і
банально, аж шлунок зводить. Від того видовища починає нудити.
Дивлюсь на них. Радянські люди…
Постійно говоримо про те, що потрібно щось змінювати. Що далі
так жити не можна. Що заслуговуємо кращого життя. І чекаємо, поки якісь милі
дядечки і тітоньки виховають нас, навчать, як досягти отого кращого
майбутнього. І відразу постає перед очима та яскрава картинка: дві зрілі
респектабельні людини говорять із надмірним нудним пафосом про красиве ніщо.
Переливають воду із пустого в порожнє, питають, чи нам сподобалось (хоч ніби й
недурні люди, мали б розуміти, що ми все що завгодно скажемо заради гарної
оцінки), і з почуттям виконаного обов’язку і гордості «скромно» слухають аплодисменти.
Мабуть, було б доцільно натякнути їм, що оплески ― це плата
за довгоочікувану тишу. Таку приємну, позбавлену пафосу і «показухи» тишу. Та
нехай вже. Якось іншим разом.
Отак і воюємо за своє майбутнє. Постійно переносимо активні
дії на завтра і перекладаємо відповідальність на чиїсь зморені плечі. Плечі, що
перенесли тягар Радянського Союзу, і так пристосувались до своєї ноші, що все
інше здається їм непридатним.
Змінювати державу? Та ладно. Змінили б для початку своїх наставників.
Хтось такий, хто б не мав сумного досвіду рабства, хто б сприймав волю як щось
природне і звичне, набагато краще зміг би повести нас уперед. Ну, або принаймні
хтось такий, хто не тужив би підсвідомо за часами власної неволі. А поки що
доведеться задовольнитися пафосом із присмаком радянщини.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.