Висновки після українських виборів-2012: наш поступ у майбутнє

що робитимемо ми

Протест українського народу проти людожерської влади в чергове був спрямований владою у «свисток» виборів «народних» депутатів України.

Маси в чергове обирали собі пана-рятівника, а не політичну силу. 

 Так само як Партія Регіонів ні об'єднана опозиція з усіма її складовими, ні угруповання Кличка не є ідейними політичними силами. Це просто лобі тих чи інших фінансових угруповань. Вони не мають а ні чесно відкритої суспільству ідеології, а ні ідейних членів партії. Хтось із виборців може второпати, чим ідеологічно відрізняються «Батьківщина» від «Фронту змін» або «УДАРу» Кличка? Ні, докорінну відміну між ними не знайти, тому що глибинна ідеологія у цих партій одна «гроші понад усе». Все, що вони мають - це гроші і найманців, котрі за ці гроші працюють.

Тому жоден з тих панів - Янукович, Яценюк, Кличко - не рятуватимуть українців від панування великого капіталу. Вони є елементами олігархічного плутократичної системи і завжди працюватимуть на неї. Великий фінансовий капітал є їхнім справжнім хазяїном, лише в його інтересах вони діятимуть. Різними можуть бути форми їхніх дій, але хазяї у них одні й ті самі - олігархічні фінансові угруповання.

Все, чого вони прагнуть, це відібрати у всіх і поділити між своїми. В їхній системі цінностей нема місця суспільним і національним інтересам, нема місця патріотизму, лише приватний інтерес, лише змагання за привласнення суспільних ресурсів. Саме суспільних, оскільки земля, інші природні ресурси не є і не можуть бути приватними. Усі природні ресурси на території країни є ґрунтом усієї нації, а у масштабі планети усього людства.

Хапай і тримай, бреши і зраджуй - ось сутність тих еліт, що боролися між собою весь час в Україні  за право смоктати кров із жил українського народу. Вибори 2012 року були саме такою боротьбою. У стратегічній перспективі для українського народу влада що тих, що інших означає шлях у небуття. Різниця лише у темпі руху в безодню.

Тому слід чітко розуміти, що з позиції національних інтересів на виборах серед партій не було ніякого «меншого зла». Було зло відкрите, брутальне і було зло приховане, гламурне. Певно відмінною виглядає для багатьох ВО «Свобода». Чи зможуть свободівці піднятися від етнічного націоналізму до державницького патріотизму, від лозунгів протистояння до вектору громадянського об’єднання, від війни з примарами минулого до відкритої послідовної боротьби з реальним ворогом кримінально-олігархічним фінансовим капіталом, ми зможемо побачити найближчим часом.

Постає питання, як діяти тим силам, котрі прагнуть докорінно змінити Україну, утворити дієву політичну українську націю на ґрунті національної ідеології, побудувати країну нової прогресивної цивілізації.

Є перелік послідовних дій, котрі має вчинити прогресивна патріотична організація, яка має метою відродження України.

Перше. Ідеологія.

Потрібне системне і внутрішнє несуперечливе визначення ідейних, світоглядних засад організації: мети, постулатів, принципів, пріоритетів цінностей.

Основи ідеології мають бути викладені просто, зрозуміло до пересічного громадянина, давати чіткі однозначні відповіді на головні питання життя особи і суспільства. Це є визначенням того, за що готові боротися, за що готові забирати чужі життя з ризиком втратити власне.

Тим, хто не готовий ставити питання життя і смерті, годі сподіватися на успіх у цивілізаційному і навіть державному масштабі. Вони завжди будуть лише матеріалом, жертвами тих, хто спроможний мислити і діяти граничними категоріями. Це природний закон.

Хижаки кримінально-олігархічного капіталу знищували чужі життя і ризикували власними на відміну від маси, зомбованої гаслом «аби не було війни» і готової стояти рачки у сподіванні, що зґвалтують і вб’ють не його, а сусіда. Тому панування олігархічного капіталу в Україні в уособленні колишніх бандитів і радянських компартійних і комсомольських перевертнів сьогодні є закономірним і справедливим результатом їхньої справжньої сили, їхньої готовності йти до кінця.

Закономірним панування кримінально-олігархічного капіталу є принаймні до того часу, як з'явиться нова ідеологічна сила готових боротися за життя на смерть.

Друге. Ідейне розмежування.

Слід розмежуватися з усіма тими, хто керується в житті несумісними світоглядними, моральними постулатами, принципами, пріоритетами. Визначальні, стратегічні справи планувати і втілювати лише з однодумцями-соратниками. Тактичних цілей можна досягати з тимчасовими спільниками із інших ідеологічних таборів, але не можна поступатися під час взаємодії власними світоглядними цінностями. Потрібно завжди чітко і зрозуміло для мас розділяти стратегічне мету і тактичні дії. Для того, щоб з будь-ким об’єднуватися слід спочатку рішуче розмежуватися. Більш докладно про це я вже писав, прочитати можна тут: http://www.pravda.com.ua/columns/2012/05/11/6964192/ або тут: http://stecenko.kiev.ua/sche-raz-pro-rozmezhuvannya.html

Важливе питання: чи потрібно взаємодіяти з тими тисячами різних партій і громадських організацій, які існують зараз? Якщо серед них дійсно існують ідеологічні, що діють заради суспільства, а не реалізації власних амбіцій, вони об'єднаються навколо спільної ідеології. Так звані «лідерські» організації, котрі гуртуються навколо особистого авторитету і особистих ресурсів керівника, майже завжди служать лише власним інтересам ватажка. Ватажки визнають спільною лише ту справу, котру самі очолюють. З такими нема сенсу об'єднуватися, оскільки особисті амбіції ватажків руйнуватимуть спільну справу зсередини.

Третє. Масова організація.

Масовість є необхідною умовою. Організація, що у всіх діях неухильно дотримується ідейних засад. З дисципліною і відповідальністю, з обов'язковою участю кожного члена в спільних діях, з обов'язковими членськими внесками. Членський внесок є важливим і обов’язковим критерієм участі в організації. Той, хто не сплачує внески, просто не вірить у спільну справу, такий не потрібен організації. Система управління організації має утримуватися лише за внутрішні надходження, бути незалежною від зовнішнього фінансування.

Головним способом залучення людей до організації є особистий контакт, індивідуальна пропагандистська робота, випробування людей в простих конкретних діях.

Люди, котрі на словах нібито поділяють мету організації, але не спроможні до регулярних систематичних дій, в нашій організації не потрібні. Таких слід тримати під інформаційним впливом, залучати до окремих дій, але надавати їм повноцінне членство з правом голосу не можна. Пасивні члени організації дискредитують і руйнують її з середини.

Масова організація це головне. Будуть люди - будуть ресурси.  Велика чисельність організації гарантує фінансову незалежність навіть за необтяжливого членського внеску у три відсотки від доходів. Не буде людей, готових безоплатно діяти заради ідеї і робити власний грошовий внесок - не будуть дієвими будь які інші ресурси.

Четверте. Момент сили.

Один бік моменту сили полягає у цілеспрямованих, рішучих, постійних публічних діях. Ми маємо наочно демонстрували масам власну чисельність, наполегливість, непохитність - саме ту силу, на котру маси завжди чекають. Потрібно регулярно і часто проводити агітаційні заходи на вулицях, майданах, парках, інших місцях масового перебування людей. Це будуть мітинги, марші, відкриті дискусії з найбільш важливих принципових політичних завдань, публічні відповіді активістів організації на питання громадян. Висока  організованість, згуртованість, дисципліна організації під час публічних заходів демонструватиме масам нашу силу і залучати ми до спільних дій тих, хто раніше мав сумніви.

Другий, визначальний момент сили це безумовна підтримка всією організацією кожного свого члена у будь-якій ситуації, коли він і його родина потребує захисту. Без такої підтримки організацію легко зруйнувати ззовні репресіями проти активістів. Захист має бути всебічним: юридичним, інформаційним, фізичним.

П’яте. Управління організацією.

Політична організація має власним прикладом, власним устроєм, внутрішньою побудовою, зв’язками і стосунками в середині організації наочно демонструвати ту модель управління, ту модель буття, котру планує впровадити у суспільстві.

Організація має сама неухильно дотримуватися усіх тих принципів, які пропонує суспільству. Успішне втілення таких принципів в діяльності організації дасть нам непереборний аргумент для втілення їх в усьому суспільстві.

Це саме те, що роблю я разом з моїми соратниками.

Якщо вам є прийнятним наш шлях, наші принципи – ставайте пліч опліч з нами, вступайте до нашої організації, дійте разом з нами.

Моя особиста сторінка в мережі http://stecenko.kiev.ua/