Побачила світ моя нова книжка - збірка оповідань "Малолітка"

Ділюся цією радісною новиною! Нарешті побачила світ моя нова книжка – "Малолітка"! Це збірка оповідань про дівчат, які стають дорослими.

Ділюся цією радісною новиною!

Нарешті побачила світ моя нова книжка – "Малолітка"!

Трохи офіціозу:

===============================================================

Анотація

Нещодавно у видавництві «Зелений пес» побачила світ нова книга Антоніни Спірідончевої – «Малолітка». Це збірка оповідань про дівчат, які стають дорослими. Твори, що увійшли до неї, є досить конфліктними, в них піднімається великий спектр проблем, з якими зіштовхується молода дівчина: починаючи від зіпсованих стосунків з батьками, непорозуміння з подругами, відчуття несправедливості, викривленого бачення благополуччя і закінчуючи такими, що стосуються здоров’я, кохання і перших стосунків, небезпечних розваг, майбутньої професії, творчості. Героїні шукають свій шлях у житті, часто впираючись у закриті двері, залишаючись сам на сам зі своїми проблемами, прагненнями і переживаннями. Подекуди зворушливі, подекуди сповнені цинізму, усі твори «Малолітки» об’єднані особистим бунтом героїнь проти різноманітних рамок, встановлених суспільством.

===============================================================

Гадаю, з мого боку буде правильним особисто розповісти про свою нову книгу. Отже,

"Малолітка" – книжка дівчача. Хоч вона охоплює різні молодіжні теми, та найбільше мови в ній про дівчат, які стають дорослими, і те, що може з ними статись раніше, ніж це заведено правилами моралі. За відгуками перших читачів, вона буде близька дівчатам, принесе їм чуттєве і емоційне задоволення від читання, відкриття нових обріїв. Хлопців чи людей старшого віку книга навряд чи зацікавить. Хоча деякі героїні і граються в чоловічі іграшки, як то ревіння моторів, вуличні змагання – у книзі вони надто жіночні.

«Малолітка» – це не є стьоб чи оповідки про веселе проживання часу. В цій книжці майже в кожному оповіданні йдеться про особистісне становлення, про складний вибір, про те, як залишитись людиною. Жодних повчань і напуть, тільки розповіді, рішення, переживання, емоції героїв.

До певної міри «Малолітка» є логічним продовженням моєї першої поетичної книжки «Весна-поетеса», яка знаходить відгук серед дівчат-підлітків. Деякі твори написані в тій же тональності, з поетичними відступами і самостійними подекуди бунтарськими поезіями. Вона теж світла, чуттєва і позитивна. Тільки в прозі і з гострими сюжетами.

Книга поганому не вчить і до поганого не підбурює, вона не розпусна. Хоча в ній є відверті сцени, позацензурні вислови (емоційно виправдані) і речі, опозиційні існуючому правопорядку, міркуванням громадської та особистої безпеки, але все це чуттєво, романтично, з погляду молодої людини. Ці моменти не виправдовуються і не засуджуються, просто це таке життя і нема чого їх приховувати: від того, що ми закриватимемо очі на щось і про щось мовчатимемо, воно не лише нікуди не зникне, але й не отримає належних оцінок.

Оповідання в книзі дуже різні і тематично, і структурно, і чуттєво. Деякі створювались мною ще в шкільному та студентському віці (у їх ідейній та художній цінності я досі не розчарована), деякі писались вже дорослою жінкою, здатною узагальнити, розкласти по полицях, виділити важливе і головне в тому, що думає і відчуває молода людина. Деякі твори ідейно доповнюють один одного, деякі подають погляди на одну і ту ж проблему з різних позицій.  Мені пощастило: упорядкування книжки повністю було віддане на мій розсуд. Коли я склала такі різні (втім, об’єднані темою «малолітки») твори в один ряд, у мене з’явилось відчуття повноти висвітлення тих думок, якими мені хотілось поділитись.

Окремішньо від мого особистого циклу оповідань «Малолітка» в книзі стоїть оповідання (дехто називає його повістю) «Снідоносці», написане у співавторстві мною і Ніною Дьяченко. Цей твір не схожий ні на що з «Малолітки», він жорстокіший, цинічніший, політичніший і детективніший, до того ж моделюванням поведінки невиліковно хворих молодих людей за певних несприятливих обставин цей твір можна віднести до жанру фантастики. Проте оскільки він зачіпає тему хвороби і пов’язаних з нею безпек і небезпек, яких неодноразово торкаються оповідання моєї особистої добірки, я цей твір також включила до книжки «Малолітка».

«Малолітка» не схожа на мої попередні книжки. «Весна-поетеса», моя перша книжка – це збірка віршів, в якій лірична героїня ділиться своїми почуттями і радістю від побаченої краси, майже не торкаючись тієї соціальної проблематики, в яку глибоко занурюється «Малолітка». Друга книжка «Бізнес-провокація» – іронічний роман про бізнес, журналістику та піар, який небезпідставно стібається над цією комерційною діяльністю. Кожна книга для мене – це новий виток, новий крок, це рух. Мені нецікаво створювати «однакові», тобто подібні одна до одної книжки. Я майже впевнена, що такої книжки, з такою темою і проблематикою, з таким емоційним забарвленням, як «Малолітка» у мене більше не буде.