Західна Україна у складі Польщі (1919-1939 рр) та СРСР (1939-1991рр) на прикладі Івано-Франківської області.
Наприкінці травня 1919
року поляки загарбали Станіслав. Відтоді почався період панування
пансько-польських окупантів,
що тривав до вересня 1939 року. 23
серпня 1939 р. в Москві
був укладений Договір про ненапад. Цей документ отримав назву «пакт
Молотова-Ріббентропа». Складовою частиною договору були таємні додаткові
протоколи, за одним з них Радянський Союз отримав згоду Німеччини на окупацію Західної України.
У публіцистиці нерідко
прослідковується ностальгія за "цивілізованим європейським світом",
що створила польська влада після Першої світової і котрий знищила радянська в
1939-1941 роках.
Думки розвиваються
навіть у твердження позитивного наслідку польського панування у регіоні
протягом 1918-1939 рр., заперечується його окупаційний характер, мовляв,
приєднала Західну Україну не Польща, а Рада послів Ліги Націй в 1923 р., а
поляки розвинули міста, забезпечили економічний та культурний розвиток.
Проте характер
польського режиму не був демократичним. Головні його ознаки - авторитаризм з
окупаційними особливостями управління.
Особливостями
промислового розвитку західноукраїнських земель, а саме Івано-Франківська під
час перебування у складі Польщі було чітко виражений регіоналізм, залежність
іванофранківської промисловості від загальної польської економіки, політики та
економічної ситуації у світі, розвиток тих галузей промисловості, які не
передбачали значних капіталовкладень, нестача оборотного капіталу. Використання
Івано-Франківська як сировинного придатку Другої Речі Посполитої не сприяло
розвитку промислових підприємств з виготовлення певних видів готової продукції.
Спостерігаються відмінності у розвитку приватних та державних підприємств.
Приватні підприємства потерпали від нестачі коштів та змін в економіці краю,
державні ж (електростанції, машинобудівні заводи та підприємства з переробки
мінеральної сировини) навпаки були більш стабільними і мали тенденцію до
розширення. Крім цього, у промисловості відображалися і міжетнічні відносини
краю. Міжнаціональна напруга посилювалася ще й тому, що поляки були в основному
власниками підприємств, а значна частина робітничого класу – українці.
Сучасники подій вступу
радянського армії на територія івано-франківської області згадували: "Накупивши кольорових нічних сорочок в
комісійних крамницях, їхні жінки з задоволенням проходжалися в них вулицями
міста, будучи певними, що придбали "хороші плаття". ... З’явилися
нові назви вулиць, пам’ятники Леніну і Сталіну, державні підприємства, державні
школи, державна газета, тобто все стало нашим. У місто наїхало багато злих
облич, на вулицях і в установах частіше стали лунати російські матюки. Голодні
червоноармійці, мов саранча змітали всі харчі з багатих єврейських крамничок,
їли навіть дріжді. І далі: "На
вулицях спостерігалося щораз більше нових пришельців зі Сходу: косоокі,
монгольські обличчя з широкими вилицями; присадкуваті опасисті московки з
яркопідмальованими губами, яснофарбованим волоссям, що вели себе самовпевнено,
з нахабною крикливістю. Частіше зустрічалися п‘яниці. Міста поволі почали
втрачати свій первісний вигляд, свою духовну притаманність, ознаку
приналежності до західної культури".
Що стосується території
у складі СРСР, то тут у ході індустріалізації відбулися якісні зміни насамперед
у традиційних галузях промисловості. Якщо а попередні десятиліття лісова галузь
краю вивозила майже всю сировину в непереробленому чи напівпереробленому вигляді
за межі Західної України, то тепер деревина стала сировиною для розвитку
місцевої деревообробної, паперової хімічної промисловості.
Проте, сучасна
українська історіографія неоднозначно оцінює характер економічних, соціальних і
культурних перетворень, які мали місце в Західній Україні після приєднання її
до Української РСР. Справедливо вказуючи на позитивні зрушення в галузі освіти,
культури, охорони здоров’я, схвалюючи розвиток економіки й подолання
безробіття, дослідники водночас наголошують на ігноруванні владою специфіки
традиційного способу життя місцевих жителів і жорстких методах проведення
радянізації. Тож, на мою думку, переслідування інакомислячих, масові репресії,
економічний та соціальний примус значною мірою звели нанівець позитивні
здобутки.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.