Власник сторінки
журналіст, волонтер, видавець, голова Білоцерківської "Просвіти"
Гусари грошей не беруть
Віддавши свого часу країні конституційний обов’язок і
однаково вправно чистячи довгими сумними вечорами автомат і «взльотку», автор
ставиться до української армії зі змішаним почуттям поваги, іронії та жалю.
Єдине, чого не відчувається – це ностальгії, хоча є що згадати (ну хоча б з
півтори сотні караулів), та нема чого розповідати. Отримавши редакційне
завдання з висвітлення святкування Дня Збройних сил України і перебуваючи у
залі, згадував себе, лоповухого солдатика з потертою шинелюгою і вічним
інформаційним голодом (про інтернет ми навіть не здогадувалися, тож читав на
караульних вежах літературу із пострадянської дивізійної бібліотеки).
Усе було
урочисто, як і годиться, допоки до мікрофона не підійшла помічник народного
обранця. І видала наступне: «Доброго дня, шановні захисники Вітчизни. Дозвольте
мені, від імені Віталія Олеговича Чудновського, привітати Вас сьогодні із
святом… (забула, хвилинна пауза, після якої хтось підказує, що ж власне тут за
свято). Знаєте, стільки чоловіків у залі, ха-ха-ха, що я просто розгубилася.
Щойно мені спало на думку, що справжньою жінка стає тоді, коли народжує дитину,
а чоловік стає справжнім, коли проходить службу в армії. Тож дозвольте вас
привітати з цим святом і побажати здоров’я, добробуту, злагоди в сім’ї і мирного неба!». Після того
почала роздавати конверти з грошима, не обтяжуючись навіть врученням до нього
хай навіть простенької грамоти. У залі почалося перешіптування. За моєю спиною два офіцери не стримувались в емоціях: "Ну що це за ганьба? Вийшла на сцену якась тітка і давай роздавати гроші...".
Можу погодитися з дамою щодо жіноцтва, проти природи не
попреш, але хочу запевнити пані, що не кожного юнака армія зробила справжнім
чоловіком. Частенько хлопці поверталися із військової служби морально
скаліченими. А якщо слідувати такій логіці, то хто ж тоді Головнокомандуючий
Збройними силами України, адже відомо – Президент у армії не служив?
А ще солдатів розважили концертом, і тут теж хотілося б дати
пораду. Українські хлопці-військовослужбовці – морально здорові чоловіки, тому
розважати їх танцювальними номерами у виконанні молодиків у камуфляжних майках
та штанях не варто. Такі виступи з вихилясами більш доречні під час жіночих
днів у стрип-клубах. А от по-справжньому зворушив виступ школярів-кадетів, які
трохи не в ноти, але напрочуд щиро привітали військових зі святом.
Наша армія доведена до такої ручки, що змушена приймати
матеріальну поміч від будь-кого. Але чи
збереглися якісь моральні принципи у офіцерів, чи не образливі такі «подарунки»
їм? Коли автор поділився цими думками з колишнім заступником начальника
Генштабу, генерал-лейтенантом Петром Проциком, той з солдатською прямотою
заявив: «Та не переймайтеся так, Костянтине. Нехай беруть, їм по-справжньому
тяжко. А так придбають собі пригоститися та й пошлють благодійника…»
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.