Вибір професії і проблема зайнятості молоді в Україні

Портенко Дмитро

                 В умовах ринкової економіки, коли право на працю реалізується не через соціальні га­рантії, а через особисту ініціативу, проблема зайнятості молоді набуває особливої гостро­ти. Ефективним шляхом її вирішення є опану­вання професією, яка б постійно мала попит на ринку праці. Однак, як її обрати, мало хто знає. Як свідчать опитування, значна частина випускників середніх загальноосвітніх закладів не має визначених професійних намірів, як і усвідомлення необхідності серйозного підходу до справи вибору професії, визна­чення способів опанування нею. А це не проста справа.

                 Майже половина безробітних у світі – молодь у віці від 15 до 24 років. Вона становить лише 4 – ту частину від загальної кількості населення працездатного віку, ймовірність безробіття для молодих людей втричі вище ніж для дорослих . Слід зауважити, що загальна чисельність безробітних у нашій країні у віці від 15 до 70 років за методологією МОП зросла з 1417,6 тис. чол. в 2007 р. до 1785,6 чол. в 2010 р., тобто з 6,4 до 8,1% від економічно активного населення. У той же час потреба в робочій силі на кінець року скоротилася з 169,7 тис. чол. в 2007 р. до 63,9 тис. чол. в 2010 р.

           Зараз майже кожен навчальний заклад прагне готувати фахівців з бухгалтерського обліку, юристів, економістів. Навіть коледжі та технікумі які традиційно випускаємої кваліфікованих робочих, отримують ліцензії на право готувати таких фахівців. Перенасиченість ринку праці даними спеціальностями привела до того, що молоді люди з дипломом, але без досвіду роботи не можуть знайти роботу за фахом. Така переорієнтація привела до того що зараз в Україні на одного випускника - майбутнього робітника, який навчався в системі професійно технічної освіти припадає до чотирьох фахівців з вищою освітою. Роботодавці не хочуть брати на роботу початківців, мотивуючи це відсутністю у них досвіду. Але ж де його набути, якщо немає можливості отримати роботу? Аби збалансувати попит і пропозицію на ринку праці, слід чітко прогнозувати: скільки, для кого і де готувати кадри.

            Соціально-економічні наслідки молодіжного безробіття є більш складними та глибокими, ніж у безробіття дорослого населення. Зазвичай, розглядаючи наслідки безробіття у першу чергу всі звертають увагу на економічний бік цієї проблеми. Дійсно, наслідком безробіття є не випущена продукція, а, відповідно, зменшення середньодушового реального ВВП та зниження рівня життя населення. Але, крім економічних, безробіття має дуже суттєві негативні соціальні наслідки. Тривале безробіття приводить до втрати самоповаги, кваліфікації, розладів у родині, збільшення злочинності в країні та можливості соціальних заворушень.

             Основними заходами, які повинні проводилися для зменшення безробіття серед молоді, мають бути агітаційна та просвітницька роботи. Необхідно:

1. Створити Молодіжну біржу праці.

2. Розробляли проекти, орієнтовані на фінансування активних заходівсприяння зайнятості серед молоді.

3. Проводити дослідження з мстою визначення спеціальностей,професійних навиків та рівня кваліфікації, якими повинні володіти випускники. Враховувати результати цих досліджень у навчальних програмах. До проведення даних досліджень можуть залучалися соціологічні лабораторії вищих навчальних закладів областей.

4. Включити до навчальних програм обов'язкове стажування студентів останніх курсів на підприємствах, в установах та організаціях для набуття випускниками практичного досвіду роботи. Розробити механізм пропагування серед студентів та учнів роботи за сумісництвом у вільний від навчання час та організацію експериментальних підприємств у навчальних закладах.

5. Розробити та впровадити механізм фінансової та іншої підтримки підприємств, установ та організацій, які беруть участь у реалізації цієї програми.

6. Проводити навчання з техніки пошуку роботи та розповсюдженняматеріалів щодо проблем зайнятості, розширення інформаційного поля про стан на локальному ринку праці, потенційних роботодавців тощо з метою створення умов для самовизначення особи.

Список використаної літератури

1. Горшколєпова Р. Роль служби зайнятості в реалізації молодіжної політики // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 3. - С. 54-57

2. Державна служба зайнятості: аспекти співпраці з роботодавцями // Справочник кадровика. - 2004. - № 4. - С. 57-61

3. Державне регулювання економіки: Навч. посіб./ С.М. Чистов, А.Є. Никифоров та ін. – Вид. 2-ге, доопрац. і допов. – К.: КНЕУ, 2005. – 440с.

4. Лук'яненко В. Роль і місце служби зайнятості в реалізації державної політики зайнятості // Україна: аспекти праці. - 1997. - № 2. - С. 3-7

5. Мосьондз С. Роль міграції в розвитку українського суспільства // Підприємництво, господарство і право. -2003. -№ 5. - С. 72-76