Роль ООН в міжнародно-правовому регулюванні діяльності ТНК

Транснаціональні корпорації є важливим елементом розвитку міжнародних економічних відносин і рушійною силою процесу транснаціоналізації та глобалізації світової економіки.

Оскільки ТНК є багатонаціональною структурою, то регіональне регулювання її діяльності є недостатнім. Питання міжнародного регулювання правових аспектів діяльності ТНК є надзвичайно важливим за рахунок того, що в ньму існує об’єктивна потреба. 

Транснаціональні компанії (Transnational Corporations) існують упродовж тривалого часу, але більшу роль вони почали відігравати з часів Другої світової війни. Економісти  систематично вивчали їх у 70-ті роки, а юристи зацікавилися ними трохи пізніше. Втім, міжнародне право у цій галузі знаходиться ще у зародковому стані.

Перше уявлення про ТНК, як категорію, можна одержати через з’ясування змісту слів «корпорація» і «транснаціональна». Корпорація – пізньолатинське слово, яке означає об’єднання, спілки, що створюються для досягнення певних цілей. Коли вживають слова «транснаціональне», «транснаціональний», то під ними розуміють щось таке, що виходить за межі однієї держави, що пов’язане з міжнародною або регіональною діяльністю. ТНК – це відповідні об’єднання, спілки, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави. ТНК створювалися в межах функціонування світового господарства. Вони не лише певною мірою підривають суверенітет країн, що розвиваються, а й посягають на національні інтереси і ряду розвинутих капіталістичних держав.

Найбільш точні та достовірні дані про ТНК відображаються в публікаціях ООН (UN – United Nations). Спочатку статистика ООН як міжнародні корпорації розглядала лише великі підприємства з річним оборотом більше 100 млн дол., які  мали  при  цьому  філії  чи  дочірні  компанії  не  менш ніж  у  шести  країнах світу. На сьогодні за класифікацією ООНдо ТНК належать лише ті компанії, у яких а)річний обсяг продажу становить не менше ніж 1 млрд дол б) від 1/5 до 1/3 загального обороту припадає на зарубіжні операції; в)частка зарубіжних активів досягає не менше 25%; г)філії знаходяться не менше ніж в шести країнах.

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. У даному випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального ха­рактеру. [9, с.65] Так завдяки діяльності ООН, Хартія економічних прав та обов'язків (1974 p.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. В 1974 p. Були створені міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розробки проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціальна "група 77" з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявлені ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташовані їхні філіали, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де знаходяться їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їх діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відповідного втручання міжнародного співтовариства.

У проекті Кодексу поведінки ТНК сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі: повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих країн; врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах; повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; невтручання у внутрішні справи; відмова займатися діяльністю політичного характеру; утримання від практики корупції; дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування; дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони навколишнього середовища.

За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН по ТНК. Окрім цього, більшість ТНК мають розроблені на практиці власні корпоративні бізнесові принципи своєї діяльності, які пристосовані до рекомендацій ООН, а також до місцевого законодавства.