Кому належатиме українська земля?

Питання створення ринку землі взагалі не повинні вирішувати парламентарі. Ну, не вірять українці, що Верховна Рада здатна будь-що вирішити на користь народу.

Ще в Біблії написано: «Продавати можна все, окрім землі, на якій живеш. Інакше перетворишся на жебрака у власні країні». Але новітня історія України свідчить, що біблейські заповіді для далеко не завжди є пріоритетним дороговказом.

Події у владних колах свідчать, що вже найближчим часом ми позбудемось права власності на свої дорогоцінні земельні паї. І дарма чекати на будь-яке відшкодування. Вітчизняні олігархи однозначно заявляють – земля українцям не потрібна! Фінансові групи демонструють величезне бажання до великого перерозподілу. Землю просто відбиратимуть. При цьому, власникам паїв взагалі годі розраховувати на будь-яку компенсацію.

Чого хочуть українці

Головним аргументом, який часто доводиться чути з вуст законодавців, є небажання українських громадян працювати на землі. Або ж, взагалі нею володіти. Чи так це насправді? Статистика знає все. А тому, за відповіддю звернімося до дослідження, що провів центр Разумкова.

Отже, 60,7% учасників соціологічного опитування вважають, що питання створення ринку землі взагалі не повинні вирішувати парламентарі. І пов’язано це, в першу чергу, з низьким рівнем довіри до депутатського корпусу. Ну, не вірять українці, що Верховна Рада здатна будь-що вирішити на користь народу. На думку опитаних, це питання має узгоджуватись шляхом проведення загальнонаціонального референдуму. 43,8% взагалі виступають проти дозволу вільного продажу землі.

Директор соціологічних програм Центру, Людмила Шангіна, пояснює, що головні результати опитування полягають в наступному:

- більшість громадян переконані: питання про вільний ринок земель потрібно винести на референдум

- більшість планує взяти в ньому участь

- більшість готова проголосувати проти зняття мораторію на продаж землі

- третина (35%) позитивно ставиться до організації вільного ринку землі. Але за нього проголосує тільки після створення якісної нормативно-правової бази. Або після формування широкої верстви заможних громадян

Згідно опитування, ціна землі не повинна перевищувати 6 тисяч доларів за гектар. При цьому, продати власний наділ вже зараз має бажання лише 7,2% громадян. 18% навпаки хочуть придбати землю. А 60% переконані, що в Україні має розвиватися приватне фермерське господарство.

Тож, підведемо підсумки. Українці хочуть і надалі залишатися власниками рідної землі. Думка, що господарників в країні не залишилася, є черговим «перебільшенням», яке нам настирливо намагаються вбити в голову.

«Братський» розподіл!

Отже, українці не бажають позбуватися своєї землі. Чому ж тоді нас вперто намагаються переконати у протилежному? Тим більше, витрачаючи на це купу грошей та часу. Як говорить сумний досвід, все свою ціну має. Національне багатство не є виключенням.

На жаль, жоден мораторій не зміг завадити тихенько розбазарювати головний український ресурс. Земля крадеться безсоромно і по всій Україні. Без жодних винятків.

Найкращі ріллі на папері перетворюються на пустки і оформлюються як непридатна для сільського господарства земля. У законних власників відбираються паї. Започатковується безліч схем, щоб вивести наділи з-під дії мораторію. На жаль, в Україні закони мають виконувати тільки найбідніші верстви. Олігархам дозволено все.

Згідно даних Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», великі агропромислові підприємства вже використають понад 5 млн гектар землі. Порівняно з минулим роком ця сума збільшилась на мільйон. Збільшилася і кількість величезних землевласників, що володіють площами понад 10 тисяч гектар. Минулого року їх налічувалося 58. Нині – 74. Експерти Асоціації вважають, що протягом 5 років олігархи володітимуть, щонайменше 8 млн гектарами орної землі. За такий ласий шмат варто поборотися.

Дорогоцінні сертифікати

Найближчим часом власників земельних паїв очікує безліч сюрпризів. Причина проста: нинішня влада розпочала величезну кампанію з масової видачі населенню земельних актів.

Зокрема, згідно даних Державного земельного агентства, протягом 2011 року громадянам видано 750 052 державних актів на право власності на земельну ділянку. Голова Держзему України Сергій Тимченко заявив про завершення загальнонаціональної кампанії із заміни сертифікатів на держакти. Нині залишилося лише 3,6% сертифікатів, що перебувають в процесі переоформлення. Інші власники паїв перебувають за межами країни і взагалі не зверталися за вирішенням цього питання.

Що ж тут поганого, спитаєте ви. А те, що наші можновладці нічого не роблять без конкретної мети. І мета ця, аж ніяк не покращення нашого з вами добробуту.

По-перше, кожен акт виллється для власника паю щонайменше у 3 тисячі гривень. Зараз вже мало хто пам’ятає, що 99-го року, коли було розпочато земельну реформу, уряд давав обіцянку зробити це безплатно. Під виконання цієї програми Україна (за різних урядів) отримала три величезні міжнародні кредити. Пройшов час. Кредитні кошти успішно розкрадено. Акти так і не потрапили до рук землевласників. А про обіцянку просто «забули». Тепер ми маємо не тільки платити додаткові гроші за вирішення питання. Саме з наших з вами податків ще багато років поспіль виплачуватимуться зниклі кредити з чималими відсотками. Отака арифметика.

Друга причина нинішньої ситуації напряму пов’язана з майбутніми виборами. Адже гасло про те, що «ми щось зробили», є цілком дієвим. І заперечити важко. Таки зробили. Але важливо розуміти, що робитиметься потім.

Схема

У червні Верховною Радою було ухвалено Закон України «Про ринок земель». І саме з цього моменту почалася нова ера земельних стосунків.

Експерт в області аграрного й земельного законодавства Аркадій Корнацький пояснює, що новий закон має єдину мету – корупція. Його зміст повністю відповідає інтересам олігархічних кланів, що ставлять за мету повністю перебрати на себе українські чорноземи.

В якості прикладу експерт наводить статтю 30, параграф 1 Заключних положень Закону. Згідно з ним, мільйони селян і тисячі сільгоспвиробників позбавляються права власності на сотні тисяч гектарів. Тих, що сьогодні виділені під польові дороги, проїзди, полезахисні насадження, тощо.

А у статті 12 закладено правову основу для позбавлення тих самих осіб права власності на земельні ділянки під господарськими будівлями й дворами. А це додаткові сотні тисяч гектарів: «Всі ці землі, без яких сільгоспвиробництво неможливо, у 90-ті роки роздержавлено, передано у власність колгоспників. На них видано державні акти. Їхній розподіл урегульовано статтею 30 діючого Земельного Кодексу України. Зараз їх оголошують державними, щоб влізти всередину фермерських господарств. А потім продавати шматками, викручуючи руки й вичавлюючи хабарі. Друга й головна мета цієї злочинної «націоналізації» – створення умов для захоплення землі та підприємств. У бажанні заволодіти мільйонами гектарів сільгоспземель влада остаточно забрехалася. Вона рве землю на мільйони шматків метастазами так званих проектних доріг, ратуючи за якнайшвидше введення ринку сільгоспземель».

Експерт нагадує, що позбавлення людей їх земельних прав прямо суперечить Конституції України, зокрема статтям 14, 22, 41, 64: «Незважаючи на тверду переконаність у великій шкоді мораторію, я категорично проти його скасування зараз і впровадження ринку сільгоспземель на основі нового закону».

Проте, це ще не всі законодавчі новації. Депутати, не сумніваючись в успіху, замахнулись на один з основоположних державних документів – Цивільно-правовий Кодекс. Тепер продати будь-яку землю можна буде тільки за наявності виписки з державної агенції. Але нормальну базу українських земель створено не було. А отже, все залежатиме від конкретного чиновника. Дав довідку – земля твоя. Не дав – ходи голодний. Зрозуміло, що без значного хабара вирішити такі питання буде неможливо. І це у кращому випадку. Але можливий інший варіант. Власнику землі взагалі не видадуть виписки. Пояснюючи, що у базі його немає. Але тут-таки з’явиться «потрібна» людина від влади. Та елементарно цю виписку отримає. На вашу землю! Так зване «право власності» остаточно перетворюється на примару.

Експерт із земельного законодавства Костянтин Ладуренко попереджує про ще одну небезпеку, що чигає на власників паїв: «Відколи у людини на руках акт, з ним можна буде укласти повноцінний договір оренди землі із правом викупу. Що це дає? Власник землі не зможе без згоди орендаря продати її в треті руки. Оскільки з’явиться першочергове право викупу. Повна монополія. Пайщикам доведеться віддавати свою землю буквально за безцінь. Оскільки іншого вибору просто не буде».

Finita la Commedia

Підсумки підбивати доволі важко. Оскільки вони абсолютно зрозумілі. Українець остаточно перестане бути володарем своєї землі. Паї, без згоди законних власників, переписуватимуть на користь кількох фінансових груп. Місцеві керівники, пов’язані з партією Регіонів, у масовому порядку підроблятимуть документи на право володіння. Самих пайщиків зв’яжуть зобов’язаннями, якими відберуть будь-яке право вибору.

Більшість дрібних землевласників втратять права на свої сотки. Отже, за 150 років після розкріпачення, ми знову потрапляємо у кабалу. Спіраль історії?