Інколи задаєшся цілою купою питань, на які відповідь нібито й є, але вона майже риторична. Багато таких питань у мене виникло за останні кілька днів, хочу і з вами поділитись.
На
початку грудня мав нагоду з`їздити у справах до Австрії. Кілька днів,
проведених там, вирвали мене з української інформаційної реальності. У
пихатій і аристократичній Європі все добре. Люди працюють, відпочивають і
знову працюють. Усе якось розмірено і навіть трохи нудно. На все є
відповіді і адекватні дії. Випав сніг? Значить, додалось роботи в тих,
хто його прибирає. Випало багато снігу? Значить, роботи в них додалось
більше. Випало дуже багато снігу? Ну тоді ще додалось роботи у
рятувальників і військових.
Там, незважаючи на те, що раптом випало снігу в кілька разів більше,
ніж зазвичай — все працює. І автомобілі трасами спокійно їдуть 120-150
кілометрів на годину. Аеропорт, політ — і рідний Львів...
В Україну прилетів саме “вчасно” — тоді, коли в нас пішов сніг. Багто
снігу. У друзів в соцмережах перепитав, чи добра дорога до Рівного. І
мені відповіли. Мені скинули десятки посилань на фото, відео і просто
новини. На трасі Львів — Рівне був повний сніжний армагедон.
Обдумуючи, що робити далі, сидів у львівській кав`ярні і якось
безсистемно “листав” сторінки новинних інтернет-сайтів. За хвилину вже
забув за замети на дорозі, бо натрапив на новини, відео і фоторепортажі
про перші два дні засідань Верховної Ради. І отут посипалась на мене
ціла лавина “чому?”.
Чому в нас така халепа з дорогами? Чому бійки в парламенті — це
норма? Чому хтось додумався людям, чиї машини застрягли на трасі,
продавати хліб по 10 гривень? Чому в нас не так, як в Австрії?
Все нормально, я пам`ятаю, що ми живемо в Україні. І я так само разом з
вами прожив цей 21 рік її нелегкої новітньої історії. Я не знаю
відповіді на ці “чому?”. Коли я будував біля Рівного готель, то запитав у
сільського голови, чого йому не вистачає? Він сказав, що селу треба
трактор, щоб розчищати взимку дороги. У селі з`явився трактор і чисті
дороги в сніжну пору. Приблизно так має бути. Допомагати один одному —
це нормально і правильно. Але чому в нас по-іншому?
Просидівши хвилин п`ять над цим текстом, перечитуючи написані рядки,
раптом з`явилось відчуття, що щось має змінитись. Я ще не знаю що і як.
Це відчуття на рівні інстинкту. Але наша країна має стати іншою — і ці
зміни вже не відворотні.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.