Власник сторінки
студентка IЖ КНУ iм. Тараса Шевченко
«Ой заплакав люд, затужив народ, смерть постукала в хату кожного»
Вже багато років минуло з тих часів. Але досі вони в серці та в думках кожного українця. Що ж було тоді, що ж творилося, як країна вимирала з голоду? Як же мислили люди, що вони бачили? Важко підходити до цього питання з холодним розумом. Важко, бо душа болить, коли поринаєш в історичні спогади та згадки. Важко, але потрібно. Історія не терпить емоцій, вона вивчає факти.
Голодомор 1921 - 1923
Голодомор в Україні почався на Донеччині, Запоріжжі та Катеринославщині з початком жовтня. Одночасно на цю територію прийшли тяжкі епідемічні хвороби, головним чином холера, які спричинили значне скорочення робочої сили.
Причини:
1. Післявоєнна розруха.
2. Скорочення виробництва сільськогосподарської продукції; підрив сільського господарства продрозкладкою; незацікавленість селян у результатах праці.
3. Вивезення хліба до Росії та інших республік.
4. Посуха та неврожай у південних і степових районах України.
Заходи влади:
1. Замовчування наявності голоду в Україні тривалий час.
2. Продовження збору продподатку та вивезення хліба з України.
3. Вилучення церковних цінностей під приводом боротьби з голодом
Наслідки:
- в Україні від голоду померло 1,5 - 2 млн чоловік;
- придушення селянського повстанського руху в Україні та зміцнення більшовицької влади.
Про голодуючих українських селян держава не потурбувалася. Газетам було навіть заборонено висвітлювати становище в південних губерніях України. Тільки в січні 1922 р. було дозволено прийняти допомогу від міжнародних організацій, писати про голод. У 1921 р. в Україні було вперше запроваджено терор голодом.
Голодомор 1932 - 1933
Голодомор 1932-1933 років продовжувався 17 місяців (з квітня 1932 – листопад 1933) За різними данними загинуло від 4 до 8 млн. осіб. Трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні шрами, які вона носить до сьогодні. Кинув чорну тінь на методи й досягнення радянської системи.
Причини:
1. Волюнтаристська політика сталінського керівництва.
2. Прискорена насильницька колективізація.
3. Завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.
4. Постанова "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності", відома в народі як " Закон про п'ять колосків" (згідно з цим законом за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл із конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менш ніж на 10 років).
5. Діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В. Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян за всяку ціну (обшуки, натуральні штрафи, блокади сіл-боржників тощо).
Отже, хлібозаготівельна компанія перетворилася на жорстоке та цілеспрямоване фізичне винищення українського селянства.
Заходи влади:
1. Замовчування голоду.
2. Відмова від міжнародної допомоги.
3. Продовження хлібозаготівель.
4. Створення загороджувальних загонів, які не випускали селян до міст.
Наслідки:
- Величезні людські втрати (від 3,5 до 8 млн чоловік);
- Знищення традиційного українського села з його багатими народними звичаями;
- Подолання опору колективізації і як наслідок - перемога колгоспного ладу на селі.
Такої жорстокої варварської форми колонізації людство ще не знало. Вона лякаж своєю жахливою навальністю – без будь-яких моральних застережень, без озирань: " А що каже світ? ", без жалю і співчуття до тих «гнаних і голодних», заради яких начебто й творився на крові та насильстві новий світ. Та найбільші кількісні втрати понесло селянство. М.Скрипник у 1933р. називав «мінімум» 8 млн., голова ДПУ УРСР Галицький – 8-9млн. Голодомор 1932-33 років був штучним. У 1988 році Конгресс США офіційно визнав Голодомор 1932-1933 актом геноциду проти українського народа. 7 листопада 2003 р було прийнято Спільне рішення делегацій країн-членів ООН до 70-ти річчя Голодомору. У ньому вперше в історії Організації Голодомор визнаний трагедією, яка була спричинена діями тоталітарного режима радянської влади.
Пам'ять жертв голодомора та політичних репресій в Україні шанують (запалюють свічки) кожного року у четверту суботу листопада.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.