Україна в загарбницьких планах фашистської Німеччини.

Фашистська Німеччина прагнула перерозподілу Європи на свою користь. Гітлер вміло використовував "українську карту"

Переділ світу, який відбувся в результаті Першої світової війни, відповідав інтересам тільки держав-переможниць. Він мав у собі зародок нового світового конфлікту і нового переділу світу.

Роз'єднаність українських земель, перебування їх у складі чотирьох держав (СРСР, Польща, Чехословаччина та Румунія) було не лише болючою проблемою великої європейської нації, а й одним із найскладніших моментів політичного становища в Центральній і Східній Європі передвоєнних років.

Фашистська Німеччина прагнула перерозподілу Європи на свою користь. Гітлер вміло використовував "українську карту": як для залучення на свій бік союзників у Центральній Європі, так і для створення стратегічного плацдарму для нападу на СРСР.

Після Мюнхенського пакту (30 вересня 1938 р.) і розчленування Чехословаччини об'єктом дипломатичних інтриг стало Закарпаття, якому була надана автономія. Виникло територіальне утворення Карпатська Україна (Підкарпатська Русь). На нього вже давно зазіхала хортистська Угорщина — союзник Німеччини. 2 листопада 1938 р. відбувся так званий Віденський арбітраж, згідно з рішенням якого фашистські лідери віддали Угорщині південні райони Закарпаття (Ужгород, Мукачеве й Берегове) загальною площею 12 400 кв. км з населенням 1 млн 100 тис. осіб. Через те, що частину Карпатської України зайняли угорці, столицю автономного краю було перенесено з Ужгорода до Хуста.

У серпні 1939 р. вже всі західноукраїнські землі опинились в епіцентрі європейської політики, насамперед зовнішньої політики СРСР та Німеччини. Німецько-радянський договір про ненапад від 23 серпня 1939 р. (пакт Ріббентропа-Молотова), а також таємний протокол про розподіл Європи і сфер впливу в ній, пришвидшили початок найжорстокішої в історії людства війни. Цим договором Радянському Союзові передавали майже всі західноукраїнські землі. Гарантувавши ненапад на Німеччину СРСР, Гітлер 1 вересня 1939 р. напав на Польщу і почав Другу світову війну.

Новий німецько-радянський договір про кордони, дружбу і співробітництво, підписаний у Москві 28 вересня 1939 р. розмежував кордони між Німеччиною і СРСР вздовж річок Сяну і Західного Бугу. Частина етнічних українських земель (Лемківщина, Посяння, Холмщина та Підляшшя) площею 16 тис. кв. км, на якій жило близько 550 тис. українців, опинилася під німецькою окупацією. Протягом 1939—-1940 рр. сюди, рятуючись від переслідувань більшовиків, втекло близько ЗО тис. українських політичних біженців, діячів кооперації, науки і культури. Вони розселялися серед своїх земляків, зокрема багато осіло в Кракові — центрі Генерального губернаторства (так німці назвали частину окупованої Польщі). Краків згодом перетворився в осередок економічного, культурного та громадського життя українців. Тут і в інших місцях виникали українські громадсько-культурні організації, відкривали школи, комітети самодопомоги, кооперативні, молодіжні та спортивні організації. Навесні 1940 р. вони створили координаційний орган під назвою Український Центральний комітет (УЦК), який очолив відомий учений Володимир Кубійович. УЦК захищав соціально-економічні інтереси українців у Генерал-губернаторстві.

Тут опинилося також багато діячів українських політичних партій, проте єдиною політичною силою, яка не саморозпустилася і продовжувала діяти, була ОУН. П в Генерал-губернаторстві очолював Роман

Більшість західноукраїнських земель опинилася під радянською владою. її прихід радо вітало населення краю, вдячне за визволення від польської окупації, за вимріяне возз'єднання українських земель. У 1940 р. за вимогою Сталіна сусідня Румунія змушена була передати СРСР Північну Буковину й Бесарабію. 28 січня 1940 р. частини Червоної армії перейшли кордон через р. Дністер і зайняли цей край. На анексовані землі Західної України було поширено чинність Конституції СРСР та Конституції УРСР, а також усіх нормативних актів. їх впроваджували у життя примусово через силові структури репресивно-каральних органів. Створили ці структури на основі наказу тодішнього наркома внутрішніх справ СРСР Л. Берії "Про організацію НКВС Західної України" від б листопада 1939 р. Приєднання західноукраїнських земель до УРСР було визначною подією, адже вперше за багато віків українці з'єдналися в межах однієї держави. Разом з тим, більшовицький режим із самого початку завдав населенню краю величезних втрат.

У загарбницьких планах фашистської Німеччини Україні приділялося особливе місце. План «Ост»: гітлерівці мали намір протягом 30 років знищити або виселити з України мільйони людей, заселити її німецькими колоністами. Україна повинна була назавжди стати аграрною колонією. Частину українських земель намічалося передати союзникам Німеччини.План «Барбаросса» ставив перед групою армій «Південь» завдання блискавичного удару в напрямку Києва і створення сприятливих умов для наступу вглиб України.

За короткий час до лав Червоної Армії було мобілізовано більше 2 млн. мешканців України. Війна була оголошена радянським керівництвом Вітчизняною, почалося створення загонів ополчення. Бойові дії в Україні в 1941–1942 рр. складалися трагічно для Червоної Армії. Унаслідок помилок та прорахунків радянського військового та партійного керівництва саме в Україні були оточені й знищені найбільші угруповання радянських військ (влітку–восени 1941 р. під Уманню та під Києвом). Точилися запеклі бої на всій території республіки (героїчна оборона Одеси, Києва, Севастополя надовго скувала великі ворожі сили).

Героїзм бійців Червоної Армії дав змогу провести масштабну евакуацію основних підприємств Лівобережної та Південної України (до 550 великих заводів і фабрик) та населення (близько 3,5 млн. чол.) на Урал, до внутрішніх районів Росії, до Середньої Азії. Абсолютна більшість мешканців республіки потрапила під ворожу окупацію, адже вже через чотири місяці після початку війни більша частина України була захоплена ворогом. У серпні 1942 р. Україна була окупована повністю