За розкол – «на кол»?

Єдине джерело влади – народ.

Так само народ займає унікальний статус головної загрози владі, коли остання втрачає відчуття реальності: починає зневажати нас та безкарно грабувати.  Уявіть собі ситуацію: усі 90% простих людей об’єднуються проти 10% купки мафії і…  Щоб убезпечити себе від народного невдоволення – влада вдається до різних маніпулятивних речей. Головний перевірений метод – розкол, сепаратизм. У хід йде регіональна приналежність, релігія, мова, гроші, сусіди і так далі.  Мінімум, що може зробити для своєї Батьківщини українець – не «вестись» на ці  сепаратистські маніпуляції Януковича і його армії лакеїв з АП, Кабміну та парламенту.  

Чиновники і політики повинні жорстоко каратися за сепаратистські висловлювання та дії. Я відкрив дискусійний майданчик на тему модернізації антисепаратиського українського законодавства, адаптації його до стандартів міжнародного антисепаратиського права. Згодом подамо до Верховної Ради відповідний законопроект. Наші зусилля не обмежаться лише цим законопроектом, наразі ми закінчуємо моніторинг усіх санкцій у питаннях нацбезпеки та оборони. Безкарність у цій сфері державної політики – неприпустима і небезпечна.

У ЗМІ нам часто доводиться чути про сепаратизм в Іспанії (країна Басків та Каталонія), Бельгії (Фландрія, Валлонія), Великобританії (Північна Ірландія, Шотландія), рухи за здобуття незалежних держав курдів та тибетців. Ці рухи можна класифікувати на легальні (які добиваються цілей законодавчо допустимими методами), напівлегальні (які визнаються не усіма учасниками світового співтовариства) та заборонені (найчастіше такими є екстремістські чи терористичні угрупування). З історії можна пригадати припинення збройної боротьби ІРА та її легалізацію у вигляді ліво-націоналістичної партії Sinn Fein, яка досі має потужні позиції на ірландському острові. Також увесь світ сколихнула заява шотландських націоналістів, які перемігши на виборах, заявили про підготовку референдуму про повне відокремлення Шотландії. Кожна країна, так чи інакше, «хвора» на прояви сепаратизму. Україна просто потерпає від цієї чуми сторіччя. Рівень сепаратистських настроїв схожий на «політичну клініку».

Українські ж експерти виділяють кілька “гарячих” територій, де є підґрунтя для подальшого розвитку сепаратизму. Це, зокрема, Крим, Закарпаття, Буковина та Донбаський регіон. Кримський регіон віддавна є болючою геополітичною проблемою для України. Починаючи з 90-х років, незалежна держава кинула цей ареал туристичного потенціалу напризволяще. Тому економічні проблеми тільки поглибили прірву розвитку між автономією та державою у цілому. Що заважало нашому керівництву провести на тлі економічних дотацій культурну інтеграцію Криму в український інформаційний простір? Тоді б зараз не поставало питань про відсутність української мови на півострові як такої. Насильницьке нав’язування певних ідеологів ніколи не призводило до консолідації суспільства, але тільки шляхом пояснення та проведення просвітницьких кампаній можна досягнути бажаного результату.

 Усі вище перераховані чинники спричинили гарний фундамент для появи проросійських сепаратистських рухів, відкрито фінансованих з РФ. Вони почали заявляти про постійні утиски російської меншини, особливо, у гуманітарній сфері. Здавалося б, дивно – у регіоні з найбільшим відсотком росіян, де з дня на день не почуєш української, заявляють про утиски їхніх прав. Але дані рухи якраз і розраховують на підтримку електоратом простих гасел, які не примушують думати чи прагматично розмірковувати над проблемою. Слава Богу, увесь «кримський сепаратизм», урешті-решт, зводиться до популістських політичних гасел і залишається на маргінальному регіональному рівні.

З іншого боку, досі не розв’язане питання з землею для кримських татар, які повернулись на історичну Батьківщину. Хоча держава і зробила певні позитивні кроки у цьому напрямі, але вони призвели тільки до нагнітання обстановки у Криму, бо усі операції з землею, особливо, місцевої влади, просякнуті корупцією та переділом майнових інтересів. Слід враховувати, що кримські татари є дуже організованою етнічною меншиною, яка спільно відповідає на усі виклики сьогодення і завжди відстоюватиме свої права.

Зараз сепаратизм в Україні вже вийшов із зародкового рівня і перероджується у суттєву проблему, за яку ніхто не несе відповідальність. У разі нехтування керівними органами джерел, виникнення автономістських рухів, це питання може довільної хвилини постати з новою, ще потужнішою силою.

Безперечно, політична ситуація в Україні лишається напруженною. Окремі політики, намагаючись підняти власні рейтинги, використовують будь-які методи і лозунги. Вони часто навіть не замислюються про згубні наслідки власної діяльності для українського суспільства, яке зараз найбільше потребує ідей консолідації та об’єднання нації. СБ України, незалежно від місця та часу здійснення чи навіть намірів вдатись до розпалювання сепаратистських дій, діє безкомпромісно і неадекватно, оскільки сепаратизм не має ні кольору, ні нації, ні віку та потребує рішучого викорінення у будь-яких його проявах.

Як народний депутат України від УДАРу, Секретар комітету ВР України з питань національної безпеки і оборони, пропоную провести правову модернізацію українського законодавства з метою ефективної протидії загрозам національній безпеці України, серед яких загроза регіонального сепаратизму посідає далеко не останнє місце.

Необхідно адаптувати українське законодавства у цих питаннях до стандартів міжнародного права. Як відомо, законодавство у Європі та інших країн щодо боротьби з сепаратизмом -  значно суворіше. Для прикладу, у Швеції, згідно з їхнім законодавством, дають десять років позбавлення волі, або ж взагалі – пожиттєве; в Грузії -  порушення територіальної недоторканності  карається  позбавленням волі від п’яти до п’ятнадцяти років; у Голландії – довічним ув’язненням. У Польщі, хто посягає на незалежність країни, відокремлення її частини, буде покараний позбавленням свободи на термін не менше десяти років.

У моєму законопроекті передбачене посилення відповідальності за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.

Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України - це злочин проти основ національної безпеки. Проте покарання за цей вид злочинів є недостатньо ефективним та не забезпечує запобігання ним.

Тому логічним кроком для зміцнення України, її цілісності та соборності має бути модернізація законодавства, зокрема, відповідальності за скоєння такого роду злочинів. Моя ініціатива буде обговорена у експертному середовищі для вироблення найбільш ефективних заходів, зокрема, для посилення відповідальності чиновників та політиків за сепаратистські дії. Прошу долучатися до експертної команди для обговорення законопроекту, зателефонувавши до приймальні Секретаря комітету ВР з питань нацбезпеки та оборони за номером: (044)  255 34 08.