Через свій найкращий архітектурний витвір в Полтаві Василь Григорович Кричевський і помер.
- У 1952 році в канадській пресі з'явилася образлива для мого діда стаття, автор якої стверджував, ніби автором будівлі Полтавського губернського земства є руський художник Сергій Васильківський, - розповідає онук знаменитого архітектора 60-річний Василь Лінде-Кричевський, кераміст, майстер декоративно-прикладного мистецтва, який приїхав на святкування ювілею з США.
- Але, по-перше, художник - це не архітектор. По-друге, Васильківський був членом жюрі, яке відбирало проекти будівлі, і вибрало роботу Кричевського. А по-третє, є документи, що підтверджують авторство мого діда на будинок. Від рідних мені відомо, що дідусь, дізнавшись про ту публікацію, дуже переживав. У нього сильно похитнулося здоров'я і незабаром його не стало ...
- Ще тоді зрозумів, чому мій прадід, живучи у Венесуелі, малював українські пейзажі. І я хочу не лише навчатися тут, але і працювати, - розповідає син Василя.
Майже десять років тому сім'я Лінде-Кричевських передала в Україну близько трьохсот творів - картини, акварелі, орнаменти, зразки книжкових обкладинок, а також документи і фотографії. Були серед цих реліквій та ескізи зовнішнього і внутрішнього оформлення літературно-меморіального музею Тараса Шевченка в Каневі, проект якого в 1929 році розробив Василь Кричевський. Будівництво будинку було завершено в 1939-му, проте вже без участі автора - радянській владі його національний стиль не подобався. "Буржуазний націоналізм"! На жаль, багато що із задуманого Кричевським втілено не було. Ошатну майолику на стінах, наприклад, замінили звичайною мозаїкою ... І коли через десятиліття в руках українських краєзнавців виявилися оригінальні ескізи, з'явилася надія, що вдасться відтворити музей Тараса Шевченка в Каневі за первинним проектом. Незабаром тут почалася реставрація. Але в кінці 2009 року МінКульт припинило розпочаті роботи і затвердило зовсім інший план реконструкції музею. Дізнавшись про це, з Америки в Україну терміново прибули родичі Василя Кричевського. Вони намагалися змінити ситуацію, вели ділові переговори з чиновниками, але, на жаль, їх ніхто не почув.
Архітектурне творіння Кричевського є і в містечку Опішні. Василь Кричевський часто приїжджав сюди, щоб освоїти гончарну справу. І коли постало питання про будівництво нової будівлі земської гончарної школи, іменитому архітекторові запропонували виконати проект. Основоположник українського модерну в архітектурі, Кричевський спроектував школу в тому ж стилі. Довгі роки в будівлі розташовувалися і гончарні майстерні, і промислова керамічна школа, і завод художньої кераміки ...
- Коли чверть століття тому будівля перейшла до нас на баланс, це була руїна - без даху, без вікон, - розповідає директор Національного музею-заповідника українського гончарства Олесь Пошивайло.
- Як тільки основні роботи по відновленню були зроблені, наш колектив за три роки зібрав унікальні матеріали про іменитого земляка. І тепер маємо музей, подібних якому в Україні не існує. З часом тут буде науково-дослідний центр, який займеться доскональним вивченням творчості чотирьох талановитих поколінь Кричевських.
- По записах і малюнках Василя Григоровича ми відновили обстановку, в якій мешкала його родина, - проводить екскурсію по залах музею науковий співробітник музею Світлана Конюшенко.
- Стіни помешкання прикрашали вишиті рушники і старовинні домоткані килими. На стелажах під стелями і над підлогами стояла колекція зібраних предметів старовини, в основному гончарних - макітри, глечики, тарілки, миски ... Під стінами - скрині. Окреме місце було відведено для колекції національного одягу. На жаль, унікальне зібрання предметів мистецтва та народного побуту було знищено під час більшовицького обстрілу.
Професор Кричевський був одним із засновників і першим ректором Академії мистецтв України.