«Єдині узгоджені кандидати» від опозиції виборцям більше не потрібні?

Результати довиборів до Івано-Франківської облради 27 січня 2013 року продемонстрували: "опозиційний" партійний бренд більше не гарантує перемогу.

Якими є перші результати роботи Верховної Ради 7-го скликання? Азаров переобраний на посаду прем’єра, у кріслі спікера – давній соратник чинного президента. Усі ключові посади у державі належать «донецьким». Юлія Тимошенко залишається за гратами, Юрія Луценка у буквальному сенсі катують, відмовляючись надати йому необхідне медичне обслуговування, на очах у людей до тюрем кидають невинних – чого лише варта справа батька та сина Павличенків! Росія планомірно «заганяє» Україну у Митний союз, наша газотранспортна система готується до приватизації за участю «Газпрому», економіка продовжує розвалюватися, на людей чекає нова криза.

Вибори закінчилися три місяці тому, але основні парламентські сили поводять себе так, неначе досі йде передвиборча кампанія. На жаль, парламентська робота опозиції зводиться лише до періодичного блокування трибуни та проголошення вимог до влади – щоб через пару годин знову «у знак протесту» покинути сесійну залу і дозволити регіоналам проголосувати за той чи інший зручний їм законопроект.

Під час парламентських виборів лідери Об’єднаної опозиції клялися у тому, що несуть персональну відповідальність за кожного свого депутата. Обіцяли, що жоден опозиціонер не стане «тушкою», навіть примусили своїх кандидатів публічно підписати присягу, яка зобов’язує відмовитися від депутатського мандату у разі невходження до фракції «Батьківщини».

Але вже у перший день роботи Верховної Ради 7-го скликання два депутати, яких підтримала Об’єднана опозиція під час виборів, зрадили своїм обіцянкам і не увійшли до складу фракції «Батьківщина». Йдеться про батька та сина Табалових, яких привів до парламенту «Фронт Змін».

Усі ми люди, і усі помиляємося. Але на помилках треба вчитися, тим більше на власних. Об’єднана опозиція, на жаль, цього не робить, демонструючи нездатність навести лад навіть серед своїх однопартійців. А на думку виборців, «маленьких українців», партійні лідери, здається, не зважають взагалі. Їх не турбує, що про них подумають виборці, які висновки можуть зробити після ситуації з «тушками». Вони продовжують вірити, що під час кожних наступних виборів люди будуть знов і знов обирати їх – завдяки опозиційним брендам.

Кредит довіри людей почав вичерпуватися – навіть у західних регіонах України, які завжди були «опозиційним електоратом». Результати довиборів до Івано-Франківської обласної ради 27 січня 2013 року продемонстрували: партійний бренд більше не забезпечує беззаперечну перемогу.

На окрузі №25 з центром у місті Надвірна «єдиний узгоджений» опозиційний кандидат від «Фронту Змін» з розгромним рахунком – 64,9% проти 17,4% – програв іншому, «неузгодженому» опозиційному кандидату Володимиру Грабовецькому, висунутому від Української народної партії Левка Лук’яненка.Це означає, що люди втомилися від популізму та гасел, і замість слів чекають від опозиції реальних справ.

Який вихід для Об’єднаної опозиції? Об’єднуватися. Не на словах і не у гаслах, а в реальних справах. Залучити до своїх лав патріотів, професіоналів, які зможуть забезпечити проведення реформ. Щоб перемогти чинну владу у боротьбі за Україну та її майбутнє, усім опозиційно налаштованим українцям необхідно об’єднатися. Зібратися разом, забути про старі образи, переступити через амбіції. Перестати гратися у президентські вибори – 2015, а натомість подумати про інтереси українського народу, про який кожна опозиційна партія обіцяла дбати під час виборів. Бо лише разом ми сильні, лише разом зможемо перемогти!