Найжорстокіша тиранія — та, що виступає під гаслом законності і під прапором справедливості.
Шарль Монтескье
Ібо вони народ, який втратив глузд, і немає в них смислу.
Второзаконня, 32:28.
Олігархи, військові, міліція і спецслужби переживуть крах режиму регіоналів
навіть у тому випадку, якщо він супроводжуватиметься соціальними потрясіннями і
масовим насиллямм. Українські магнати лишуться казково багатими і впливовими, незалежно від того, сховаються вони у своїх феодальних маєтках
у
своїй
країні чи на віллах і в замках
на Заході. Їхнім головним інтересом, як завжди,
буде захист своїх статків
і
привілеїв, що для них
означає
стабільність і безпеку. Хоча сьогодні султан Янукович і гарантує їм щосьподібне, проте колапс його
режиму і наступний за цим смутний період підштовхне українських олігархів шукати
шляхи інтеграції країни в глобальну економічну систему загалом і в західний світ
зокрема, оскільки саме в такому випадку вони отримують гарантії все тої ж
стабільності, захищеності і збереження свого привілейованого становища.
Держапарат насилля також лишиться відносно сильним і згуртованим, недивлячись на те, що більшість населення України ставиться
до силовиків ставиться з презирством.
Переживе апокаліпсис Януковича і низка громадсько-політичних рухів і громадянських організацій. Можливо, вони навіть
ще збільшать свій вплив, оскільки багато
з них претендуватимуть на
управління Україною після краху режиму. Їхня риторика
буде переконливою, цілі – обгрунтовані і популярні, проте успішними вони будуть лише в тому випадку, якщо серед них припиниться
протистояння,
чвари і тенденції до самознищення.
В умовах переходу найзатребуванішими будуть харизматичні лідери. Переконливий боєць-одинак зі сміливою програмою перетворень
і
моральним
авторитетом виявиться найпридатнішим для цієї ролі. Саме такі борці будуть здатні об’єднати
громадські і політичні організації спільними цілями і зможуть сформулювати єдиний для
всіх
порядок деннний. Вони також зможуть налагодити стосунки
з
сильними,
але
все ж ослабленими
силовиками і залучити їх на сторону народу. Якщо до того
часу Юлія Тимошенко ще житиме, не важливо, в
тюрмі чи
у вигнанні, то вона легко зможе стати українським Нельсоном
Манделою.
Зі зруйнуванням державних інститутів,
колапсом режиму,
розгулом
регіоналів з одного боку
і
впливом олігархів, зростаючою невизначеністю, мобілізацією
громадськості і харизматичними лідерами з іншого,
Україна
може скинути 24-річний баласт неефективного правління і пройти шлях
держав Східної та Центральної Європи, котрі у 1989-1991
роках змогли здійснити
інституційний прорив.
Вибір, який належить
зробити майбутній демократичній еліті України, дуже
схожий на той, що постав перед
Польщою і Чехословаччиною понад 20 років тому.
Україна
після Януковича
залишиться унітарною державою, як Польща, якщо її громадсько-політичним рухам, олігархам і новим лідерам вдасться домовитися про хоча б деяку
федералізацію або
децентралізацію, що дозволить україномоним і російськомовним її
громадянам користуватися українською мовою в якості «lingua
franca» і
насолоджуватися рідною мовою в інших
сферах соціальної взаємодії. Коли ж
консенсусу знайдено не буде, то після Януковича Україна піде шляхом
Чехословаччини.
Швидше за все,
гору візьме
«польський
сценарій».
Для продовження свого існування режим Януковича може розіграти «російську карту» і звернутися
за підтримкою
до
російськомовних громадян, але, швидше за все, протягом
кількох років «проблеми» російської
мови в Україні будуть на стільки ж дискредитовані, як і режим, що
їх
породив. Якщо украинські демократичні сили після кінця правління Януковича не сповзуть у лінгвістичний максималізм, то є всі шанси, що Україна збереже
свою цілісність і між Сходом та Заходом буде укладено «суспільну
угоду», особливо, якщо її підтримають українські олігархи, що вони, швидше за все, і зроблять.
Тим не менше, якщо Україна все ж вчинить за
прикладом Чехословаччини, то не варто забувати, що як раз там від
поділу виграли і Чехія, і Словаччина. В такому випадку
Центрально-Західна
«українська» Україна безперешкодно
приєднається до Заходу і виграє економічно, а Південно-Східна «рооійська» Україна, швидше за
все, приєднається до Російської Федерації і, недивлячись
на деяку економічну стагнацію, зможе повністю насолодитися російською
мовою і радянськими традиціями.
Набагато суттєвішою
загрозою для України після краху режиму Януковича
буде путінська Росія. Ймовірність
того, що
така
загниваюча
квазі-фашистська нафтова
держава, як Росія, залишиться
сильною і стабільною - невисока. Загнаний у кут Путін точно не
вибере
демократію
в якості інструмента порятунку
себе і
свого режиму.
Навпаки, він
затягне
гайки і посилить неоімперіалістичну
риторику, і цілком можливо, що він навіть вирішить, що
«маленька переможна війна»
продовжить агонію його режиму.
(далі буде)
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.