Засади незалежності

Думав над відповіддю Ірини. Але вчора писати було важко. Але тема цікава і важлива.

Нам дуже часто доводиться чути таку тезу, що економіка є первинною. Що це і є основа державності. Тобто, буде гарна економіка, тоді і решта докладеться.

Але ж давайте подивимось на економіку не на як щось абстрактне, а як на певну субстанцію, яку створюють конкретні люди, які в свою чергу як мінімум є населенням держави.

Якщо населення не стає нацією, в будь-якому сенсі - політична, етнічно-духовна - воно тоді не спроможне створювати. Один вважає себе русином, другий - русічем, третій - русскім, четвертий - українцем, п'ятий - малоросом... і т.д. Як правило, кожен думає приблизно так, а чого це я буду для цих хахлів тут... Або, чому я маю заради тих п'ятиколонників... А у влади казли, і я їм щось буду створювати? Гарну економіку для них? Тобто, виходить - лебідь, рак та щука. 

І ось тут і варто зауважити, що основою незалежної держави має бути НАЦІЯ. А основи нації - це і є духовність (культура, традиції, спільна пам'ять, спільне мовлення). І без цього нічого не збудуєш - ні економіки, ні культури.

Але, це не означає, що треба загнобити культури нацменшин. Просто їх культури не можуть бути в основі незалежності. Але при цьому повинні мати всі права (на вільне використання своїх національних мов, святкування своїх свят і т.д.). Не на загальнодержавному та загальнонаціональному рівні, а на свому рівні, така собі культурницька автономія (підкреслюю - лише культурницька). 

Хай би що не казали про політику мультикультуралізму - але вона себе не виправдовує. Коли різні культури лягають в державну основу, в основу незалежності - таку державу у підсумку починає колотити, починається криза (не лише на культурницькому рівні конфлікти, а й економічна криза). Чорні мігранти не хочуть ішачити на білих. Білим в напряг ішачити на чорних. Наприклад... Починається примус до толерантності, до цього у прямому сенсі примушують. Але збої такого механізму траплятимуться систематично і колись він таки зламається.

І якщо представник націоналістичної партії опиняється у парламенті, одразу виникає думка, що треба від гасел переходити до справ. Відкривати безкоштовні курси національної мови, стипендії освітянам та студентам... і різні такі подібні проекти. Але, треба розуміти, що все це робиться на рівні місцевих чиновників, конкретно - це РайВО, МіськВО, безпосередньо самі ВУЗи... Це залежить виключно від місцевого чиновника, бо на рівні народного депутата всі відповідні закони про розвиток і використання державної мови є. Це записано у Конституції. І тільки від мисцевого чиновника залежить виконання. А щодо мовного закону Кі-Ко про мови регіональні мови, так один депутат його не може відмінити. І 37 теж. І не в шулерському парламенті. От і залишаються тільки звернення до громадян та гасла. Щоби громадяни намагались самі впливати на місцевих чиновників - в селі, в районі, в своєму місті. Це і є один із проявів справжньої нації.

І тільки потім, після того, як вилікуються всі вави в головах, з'явиться економіка.