Тих, хто боровся із більшовизмом та радянською окупацією.
Міноборони Литви регулярно проводить заходи пам'яті тих, хто боровся з більшовизмом в 1940-1960-х роках.
Боротьба з радянською окупацією почалася в Прибалтиці практично відразу після встановлення там радянського режиму. Найбільш активно вона велася в Литві. З початком радянсько-німецької війни рух опору в Литві набув масового характеру. Вже о 6:00 22 червня 1941 року по всій маленькій Литві почалося антирадянське повстання, у якому взяло активну участь понад 100 000 осіб.
Ще в липні 1940 року лідерам литовського опору вдалося організувати бойкот виборів в Народний Сейм (парламент). Впливу на роботу радянських органів влади ця акція, звичайно, не справила, але вона продемонструвала наявність сильних антирадянських настроїв в суспільстві.
У прибалтійських державах за тиждень до початку радянсько-нацистської війни була проведена масова депортація людей у віддалені райони СРСР. У ніч на 14 червня 1941 року з Литви в товарних вагонах для худоби було виселено понад 34 тисяч осіб, з Латвії - більше 15 тисяч і з Естонії - понад 10 тисяч жителів. Але ще раніше, відразу ж після анексії було заарештовано політичне і військове керівництво різних рівнів окупованих СРСР Прибалтійських держав. Врятуватися зуміли не багато - більшість загинули в радянських тюрмах і концтаборах.
Під керівництвом кадрових офіцерів і політичних лідерів, які вижили, створювалися підпільні організації, що переслідували мету зірвати совєтізацію. Як вже зазначалося вище, єдиного політичного та військового центру ці організації не отримали. Існувало кілька незалежних рухів - кожний зі своїми лідерами та політичними програмами.
Найбільший вплив отримала литовська організація «Литовський фронт активістів» під керівництвом колишнього полковника литовської армії Казіса Шкірпи.
У 1944 р. була створена справжня, добре озброєна, Армія Свободи Литви, з єдиним централізованим військовим і політичним командуванням, єдиною формою і військовими знаками, зі своїми добре укріпленими лісовими базами, центрами навчання новобранців, своїми лікарнями і своїми друкарнями в кожному партизанському окрузі , строгим ієрархічним військовим керівництвом усіх рівнів і штабами, чітким поділом областей відповідальності різних партизанських округів, з'єднань і загонів, розгалуженою розвідувальною і допоміжною мережею в селах і в містах.
Боротьба з радянським Ворогом триває ...
Колись і наше МінОборони буде вшановувати на державному рівні УПА, а 23 лютого буде звичайним днем.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.