Катеринчук не прийшов, бо визнав правдивість моїх аргументів?

Видається мені, що ця «страусяча позиція» (втік – і по всьому) – це ще один політтехнологічний трюк. Адже вийти сьогодні із фракції – це спалити себе ще до старту.

Головною ознакою будь-якої сучасної виборчої кампанії безперечно є різні політтехнологічні проекти, які не мають жодного стосунку ні до реальних громадських рухів, ні до ідеології.  Їх придумують піартехнологи, вигадують образи та спрямовують агітацію на певну електоральну групу. От тільки проекти ці існують лише один виборчий сезон, бо виконують конкретну функцію під замовника-фінансиста. А після виборів усі їх обіцянки та переконання лопають, як мильні бульбашки.

 Я завжди був запеклим противником таких політичних проектів-фантомів, бо вони найбільше шкодять розвитку суспільства, оскільки є звичайним рекламним ошуканством. Адже за ними немає ні реальних ідей, ні людей, що готові ці ідеї втілювати у життя.

Коли я називав проект балотування Катеринчука на посаду мера  таким ошуканством -  свідомо посилався на свій великий життєвий досвід та попередню його мерську кампанію, що пройшла в унісон із Черновецьким. В цьому не було жодних образ – лише констатація фактів.

Водночас я сприйняв ультиматум Катеринчука про виключення мене на  засіданні із фракції як реальну можливість поговорити серйозно і відверто один з одним при наших колегах та навести один одному аргументи на захист тієї чи іншої позиції. Така чесна і відкрита дискусія справді розставила б усі «крапки над І».  Ніхто не обіцяв, що процес висування єдиного кандидата на посаду мера буде простим, проте я переконаний: краще мати відверту, складну, але чесну до кінця дискусію на старті, ніж зрадництво і розчарування на фініші.

 Зрештою, я народний депутат, що обирався у Києві, і також  несу персональну відповідальність за успіх чи програш на майбутніх київських виборах. І не збираюся прикривати перед моїми виборцями нічиї політ- технологічні трюки на один раз (бо потім сорому не обберешся).

Яке ж глибоке здивування я відчув, коли Катеринчук просто проігнорував це засідання фракції, на якому він так палко збирався виголошувати ультиматуми щодо мене. Він просто  не прийшов!

Чи значить це, що йому забракло аргументів для ультимативної заяви? Або було соромно почути сказані мною в очі цілком правдиві аргументи?Тоді навіщо було здіймати «бурю  у склянці води»?

Чи, можливо, Катеринчук все-таки визнав об’єктивність моїх контраргументів? У такому разі він мав би обов’язково прийти на засідання фракції, обговорити ситуацію. Тільки у чесній і відвертій суперечці народжується справжня істина. І ми мали би вийти зі спільною заявою про досягнення консенсусу, адже  командна робота і колегіальні рішення зараз украй важливі не лише для опозиції, а й для виборців, які чекають від нас злагоджених дій та реальних результатів. Кияни на парламентських виборах висловили нам унікальний вотум довіри, і ми за всяку ціну маємо його виправдати.

Та видається мені, що ця «страусяча позиція» (втік – і по всьому) – це ще один політтехнологічний трюк. Адже вийти сьогодні із фракції – це спалити себе ще до старту, бо виборча кампанія, як і сама дата виборів, ще не проголошені. А Катеринчук хоче піти на вибори «в образі ображеного, але чесного опозиціонера» (це теж елемент технології). Цей тайм-аут ним буде використано для спостереження за подіями у Верховній Раді, і його подальші дії залежатимуть від кроків парламенту щодо проголошення виборів у Києві.

От тільки вдруге використати мене у ролі причини виходу із фракції Катеринчуку  не вдасться, бо ця інформаційна «качка» уже буде добряче зіпсованою…