Обличчя держави чи звірячий оскал упиря?

Опозиція оголосила про створення революційних комітетів. Деякі мої думки з цього приводу.

Хто є обличчям держави для пересічного громадянина? Ви думаєте, що Президент чи високопосадовці, ні. В першу чергу це ті, з ким пересічний громадянин стаскається кожного дня: дільничний інспектор міліції, працівник комунального господарства, чиновник собезу чи районної державної адміністрації та суддя районного суду.

Пересічний громадянин в наш час, як правило, споглядає на будь які дії вищих посадовців держави, як на трохи нудну але вже звичну мильну оперу. Навіть якщо такі дії виходять не тільки за межі закону, а й за межі здорового глузду, мало хто прямо співвідносить ці дії зі своїм життям. І саме тому рівень протестних настроїв в нашій країні досить низький, але ситуація змінюється. І те, що опозиція оголосила про створення революційних комітетів, пряме тому підтвердження. Опозиційні лідери, бачачи хвилю, що піднімається, намагаються спрямувати її у потрібному їм напрямку.

Беззаконня та корупція схожі на вірус, і безкарно уразивши один орган, цей вірус губить весь організм. Саме це й відбувається зараз в Україні. Вже ні для кого не таємниця, що низова ланка влади, дивлячись на високо посадовців, масово, не соромлячись своїх дій, переходить межу закону. З відкритих джерел відомо, що квартири продаються разом з жильцями, вже нікого не здивуєш неправосудним рішенням суду, а подача повідомлення про злочин до міліції потребує неабиякого часу, терпіння та не гарантує покарання для злочинців. Натомість злочинцем можуть об’явити будь кого, причому навіть на підставах, які просто не налазять на голову.

Держава, це завжди примус, у світі немає жодної країни, яка змогла б обійтись без органів примусу. (поліції, судів, в’язниць тощо) Більше того, економічна криза, яка відбулася на початку минулого сторіччя, ясно показала, що економіка не може обійтися без регуляторних функцій держави. А тому, функції примусу та державного регулювання є необхідністю, без якої, на жаль, відбувається колапс. Головна відмінність нашої країни від інших, полягає у тому, що система державної влади лише декларує виконання своїх прямих функцій, а насправді вже давно відірвана як від суспільства, так і від керівництва держави.

Я не думаю, що Президент чи будь хто з вищих посадових осіб держави зацікавлені в зростанні напруги у суспільстві, яка може вилитися в масові протестні акції, що, в свою чергу, можуть поставити під загрозу подальше перебування їх на своїх посадах. Тому, логічним є припущення, що колапс системи настільки сильний, що сама система здатна знищити любого, навіть високопосадовця, який стане у неї на заваді. (Якщо буде необхідно, я можу більш детально обґрунтувати доцільність цих своїх припущень.) Я не знімаю відповідальності за ситуацію, що склалася у країні, з її керівництва, але вони винні лише в тому, що своєчасно, можливо дбаючи про власні інтереси, не перезавантажили систему.

Згадаємо, до 2004 року, система державної влади працювала, і хоч поганенько, але виконувала свої функції. Вже на початку 2007 року став помітним ексцес середньої ланки. А вже в 2010-му році нинішні високопосадовці, користуючись станом системи, обійняли свої посади.

Ґрунтуючись на доцільності моїх висновків, необхідно провести межу між керівництвом країни та корупціонерами і злочинцями на посадах, бо саме вони формують у громадян відношення до держави. Їх стараннями люди замість обличчя держави бачать упирячий оскал. З давніх-давен до упирів було відповідне ставлення, а врешті решт їх кінцем - осиновий кіл, а тому, лише повне перезавантаження системи може призвести до відчутних позитивних змін у житті громадян. Я здатен допустити, що нинішні високопосадовці можуть стати союзником спільноти у справі перезавантаження системи державної влади, але цей процес необхідно ініціювати, і зараз можливість такого ініціювання у суспільства є, а тому гостро назріла необхідність суспільного запиту лідерам опозиції про цілі протестних акцій, план їх проведення та план дій у разі досягнення ними поставленої мети.

Назріла необхідність повної, прозорої та справедливої люстрації всіх гілок влади, і це, на мою думку, повинно бути основною ціллю протестних акцій. Відповідно, враховуючи досвід 2004 року, з метою уникнення повтору у майбутньому ситуації, що склалася нині, необхідно вже зараз почати формування принципу загальних основ громадського контролю за всіма гілками влади та механізмів впливу громадськості на порушення з боку чиновників та правоохоронців.

Необхідна згуртованість громади в справі захисту своїх прав, а також розуміння громадою мети лідерів протестних акцій та механізмів її досягнення.