Трошки покритикую улюблену телепередачу «Ревізор» з Олею Фреймут. Власне, не
саму програму чи блискавичну ведучу, а нагороду, якою «Ревізор» нагородив один
із запорізьких готелів. Звичайно, Four Points by Sheraton не погане туристичне
підприємство, навіть несподівано для Запоріжжя круте. Але незрозуміло, чому
робітники закладу, які вільно володіють англійською, російською і, підозрюю,
іншими іноземними мовами, навіть із такою прискіпливою відвідувачкою, як Ольга,
спілкувались мовою східного сусіда?
Зрозуміло, що з більшістю гостей готелю тут спілкуються російською. То таке,
якщо не заперечують приїжджі, то й нема питань. Пані ведуча зверталася на
рецепшіні до адміністраторів державною мовою, але дзеркальної відповіді не чула.
Невже, працівники Four Points by Sheraton це гастарбайтери із Російської
Федерації? Якщо ні, то молоденькі дівчата південноукраїнського міста, центра
козацької слави повинні володіти державною мовою, як ніндзя нунчаками.
Готель Four Points By Sheraton розташований у самісінькому центрі обласного
центру України, в діловій и культурній частині Запоріжжя, в 15 хвилинах ходьби
від мерії, недалеко від Міжнародного аеропорту. Дивно, але в цьому туристичному
закладі персонал не володіє мовою держави, яка в законодавчий спосіб забезпечує
сертифікацію цих комерційних об’єктів.
До речі, в Україні сертифікація послуг готелів є
обов'язковою і проводиться на підставі законів і нормативних актів. Акредитація
українських готелів дає письмову гарантію, що послуги, які надаються,
відповідають певному державному стандарту. Виявляється, що володіння державною
мовою у міжнародному секторі бізнесу не є обов’язковим? У всякому разі, про такі
норми мені не відомо.
Українським парламентарям час замислитись про ліцензування готелів на право
здійснення господарської діяльності в організації туризму і екскурсійної
діяльності з додержанням конституційних норм.
Мовні зауваження не стосуються корисної україномовної передачі «Ревізор», яка
привчає українців до стандартів цивілізаційного світу. Наші громадяни довгий час
жили в закритому суспільстві, так би мовити, в зоні соцреалізму, в якому слова
«прошу», «будь ласка» були зайвим клопотом, а совєцький сервіс акредитували за
стандартами колгоспних «клюбів». Але від звичок соціалістичного общєпіту і
культури плодоовочевих баз, нав’язаних українцям радянською колоніальною владою,
не так легко позбавитись.
Не дивно, що власники і працівники сервісних підприємств (здебільшого це
готелі і заклади харчування) дуже часто виявляються безпорадними перед
жартівливою і тендітною ведучою. Звички руцкагамира особливо проявляються у
східних і південних регіонах. А Новий канал з «Ревізором» привчає українців до
євростандартів. Такий собі пізнавальний лікбез справжньої євроінтеграції і з
гумором.