Знайди 10 відмінностей або чим відрізняється ВО "Свобода" від фашистів?

У дитинстві мені дуже подобалася одна гра. Коли потрібно було на двох візуально схожих картинках знайти незначні відмінності. Добрий спосіб для тренування зору, логіки і кмітливості.

Подібна гра подобалася мені і до сьогодні. Аж раптом на мої очі не потрапив такий колаж.       

Ці картинки-значки з’являлися в історії України двічі. Перша – під час Великої вітчизняної війни. Це не просто рунічний символ, це емблема 2-ї танкової дівізії СС « Дас Райх». Вона також використовувалася в інших підрозділах СС і вермахту (зокрема в 4-ій поліцейській гренадерської дивізії СС, 34-й добровольчій гренадерської бригаді "Ландсторм Недерланд", у загонах "Вервольф" та інших. Цей значок викликає виключно негативні асоціації у будь-кого чиї діди та прадіди були на війні. Не можна просто так, спокійно дивитися на це нащадкам великих героїв кривавої війни.

  Неможливо уявити, щоб подібний знак з’явився у новітній українській історії. Але на жаль, це сталося.

         Під такою емблемою до 2004 року виступала націонал-соціалістична партія Олега Тягнибока. Під цими знаменами політичні перевертні виводили людей на акції та мітинги.   

 У 2004 році соціал-національна партія Тягнибока перейменовується в ВО «СВОБОДА». Змінюється логотип і назва партії, але незмінним залишається її нацистська ідеологія, заснована на принципах національної переваги, расової і релігійної нетерпимості.

 Це перше, що кидається в очі. Але йдемо по порядку.

 Друге. Кожен з бажаючих може відкрити Програму ВО "Свобода"  «Програма захисту українців». Чорним по білому там написано: «1. Ухвалити новий Закон про громадянство, згідно з яким громадянство надаватиметься тільки тим особам, що народилися в Україні або є етнічними українцями, які повернулися з-за кордону для постійного проживання і роботи в Україні». Для тих, хто глибоко вивчав історію або цікавився зародженням фашизму відомо, з яких постулатів починав Гітлер. Я процитую:  «Громадянином Німеччини може бути тільки той, хто належить до німецької нації, в чиїх жилах тече німецька кров, незалежно релігійної приналежності». Лише від однієї такої паралелі стає моторошно. Розділення цілого багатонаціонального українського народу на титульну і не титульну нації – є злочином. Цинічним злочином проти свого ж народу.

Третє. Як у сесійній залі Верховної ради, так і з телеекранів відчувається подібність Адольфа Гітлера та Олега Тягнибока. Не подумайте, я не маю на увазі якість зовнішні ознаки. Мене лякають витріщені очі, запальна демагогія і готовність стрибати з кулаками на кожного, хто насмілюється критикувати їхні дії. Що найстрашніше, вони не здатні чути нікого, крім себе.

Іноді мені здається, що головна мета «Свободівців» у парламенті – політичний піар. Бо необхідні для розвитку економіки держави законопроекти фактично не подається. Проте, пані Фаріон вважає, що зараз у країні, в жорстких економічних умовах, на разі необхідно заборонити до вживання російські літери «Ъ», «Ы», «Ё». Чесне слово, і сміх і гріх! А коли луганські студенти, активісти ВМГО «Молоді регіони» виказали свою незгоду з такою ініціативою, публічно назвала молодих людей «виродками та дегенератами». І це лише за те, що луганчани мають іншу позицію, ніж Ірина Фаріон.

Придивіться, коли йдеться про мовний закон, визначення національностей – загалом ті питання, які не є в країні нагальними – ці депутати нікого і нічого не хочуть слухати, вони стають як дикі. Вся країна бачила, як депутатка Ірина Сех з кулаками налетіла на свого колегу депутата.

Але повернемося до інтелектуальної гри «Знайди відмінності».

Четверте. Один з основоположних проявів фашизму – мерзенне поняття «антисемітизм». Мільйони змучених, закатованих, розстріляних чи спалених живцем євреїв поплатились через маніакальні думки Гітлера щодо розділення рас. Трагедія Холокосту й донині передається в єврейських родинах – від батьків до дітей. Увесь світ засуджує антисемітів і зі сльозами пригадує жертв фашистів. І тільки у ВО «Свобода» чомусь дозволяють собі неприпустимі висловлювання. І дивно для мене, навіть не вважають за потрібне вибачитись перед тисячами євреїв, що живуть в Україні.

Мене обурила заява Ігоря Мирошниченка стосовно чудової голлівудської актриси українського походження: «Вона (Міла Куніс) не українка, а жидівка за походженням. Цим пишається, і зірка Давида їй у руки… Тому вважати її своєю язик не повертається. Хай любить собі Гамерику чи Ізраїль, і не треба її ліпити до України».

П’яте. Щодо державної служби. 7 квітня 1933 у фашистській Німеччині був прийнятий «Перший расовий закон Третього рейху» - Закон про відновлення професійного чиновництва, який перешкоджав «неарійцям» доступ на державну службу; накладалися обмеження на адвокатів єврейського походження. Не відходячи далеко, з тієї ж «Програми захисту українців»: «І. Влада і суспільство. Докорінне очищеної та справедливий лад 9. Винести  на всенародне обговорений проект Закону про пропорційне представництво в органах віконавчої влади українців та представніків національніх меншин»

Але все це могло б скинутися на мої роздуми. Ви можете закинути мені політичну непримиренність. Насправді, можна довго дискутувати навколо національних та мовних питань. Але вже закінчуючи цю статтю мені прислали ці фотографії. На них молоді активісти ВО «Свобода» організували так звану “сучасну українську дискотеку“. Окрім танців та вживання алкогольних напоїв свободівці вітали одне одного  нацистським вітанням. http://antivos.info/db/ziga-sumy/ Зігували, одним словом. Майже на кожній світлині…І від цього стає страшніше від будь чого іншого. Бо це – наші діти, бо це – наше майбутнє, бо їхня психіка та розум потрапили до рук цинічних лицемірів. Їхніми діями та словами маніпулюють ті, хто бажає політичних преференцій.

Гірко і гидко розуміти, що нині в українському парламенті знаходиться партія зі стандартами подвійної моралі. Називаючи себе демократами, вони йдуть шляхами фашизації. Але мені дуже хотілося б, щоб гра у відмінності лишилася лише грою. Дай бог, щоб усі спільні риси між Тягнибоком і Гітлером, між програмами партій, між виступами німців у 20-х роках минулого століття і  заявами українців початку 2000-х – виявилось тільки випадковим збігом. Дуже, дуже на це сподіваюся.