6 квітня в Черкасах невідомі братки
переодяглися в білі футболки "свободівців" із написами «Свобода» і «Бей жида!» і
влаштували бійку. Точніше, спровокували її. Пролилася перша кров. Після
попереджень регіоналки О. Бондаренко стосовно майбутніх бійок в Києві і що в них
можуть постраждати діти, ситуація набирає серйозних обертів.
Зрозуміло, що сокирна робота провладних провокаторів
видна суспільству, як в Божий день. Все почалося із викриків червоних
українофобів з КПУ у бік націонал-патріотів «фашисти», а потім вже серйозних
пред`яв самих регіоналів і передусім заяви голови фракції Партії регіонів
Єфремова у сесійній залі парламенту. В статті
«Советский фашизм поднимает голову» ставилося питання
опозиційним депутатам: невже вони змовчать на такі провокації і серйозні
звинувачення в особливо тяжкому злочині, за що передбачена кримінальна
відповідальність за
ч. 2 ст. 383 Кримінального кодексу України. А
саме «Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину поєднані з
обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині ..вчинені з
корисливих мотивів».
Нагадаю стисло зміст попередньої замітки:
«Голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді
назвав політичних опонентів неофашистами. Такими епітетами нагороджують
українських націоналістів і національно-демократичні партії офіційні
представники КПУ і ПР дуже часто. Зокрема, фашистами своїх опонентів називали
Царьков, Царьов, Симоненко, Колесніченко, Бондаренко, Болдирєв, Левченко та
багато інших представників провладної червоно-блакитної коаліції.
За що
ж Єфремов обізвав «Свободу» фашистами? Нічого особливо, просто депутати
опозиційної партії зажадали від колег виконання українського законодавства, а
саме, говорити в законодавчому органі влади державною мовою, відповідно до
Конституції України та іншим нормативним документам.
ФАШИЗМ,
суспільно-політична течія, що виникла на початку 20 ст. До неї зараховують рухи,
ідеї та політичні режими, які залежно від країни могли носити різні назви, проте
всім їм властивий ряд спільних рис.
Психологічним підґрунтям для
зростання фашистських настроїв стало явище, яке відомий філософ Еріх Фромм
визначив як «втеча від свободи». Чи не це явище сьогодні ми спостерігаємо в ряді
країн пострадянської епохи: в Україні, Білорусі, на Російської Федерації?
Втративши «ланцюги» сусідської, общинної «єдності», люди відчували
потребу в якійсь заміні спільноти. Заміну вони нерідко знаходили в авторитарній
і тоталітарної ідеології. Ця профашистська маса має кілька імен - совки, гомо
совєтікус, сталіністи, путіністи, регіонали, комуністи і пр.
Саме на
ґрунті тоталітарного плебсу на початку 20 ст. з’явилися перші групи, які стояли
біля витоків фашистського руху, чому сприяли невирішені соціальні, економічні та
політичні проблеми. Пряма аналогія з нашим часом.
Фашизму відповідає
форма правління диктаторського типу, характерними ознаками яких є культ
особистості і тоталітаризм. Влада у Києві відповідає цим класичним ознаками
фашизму: культу особи хоч відбавляй (досить нагадати про ікони Януковича). Те,
що постсовкові режими тоталітарні, знають і діти в школі. Репресії? Є.
Політв’язні? А як же! Узурпація гілок влади, підконтрольний парламент, телефонне
право в судах та поліції? Та заради Бога!
Фашизм характеризується
зрощенням криміналу, державної влади і великого капіталу (олігархату). Класичний
приклад - Україна при Януковичі. Усе це присутнє у нинішньої влади. Партію
регіонів в Україні, як і Єдину Росію на РФ цілком можна вважати фашистськими.
Хтось скаже, що ніхто не кричить «Зіт Хайль!». Та ну? Регіонал-фашист
Болдирєв, вважає, що галицьких бандерівців потрібно ізолювати в гетто.
Комуніст-фашист Царьков, жалкує у прямому ефірі ТБ, що НКВС мало розстріляло
українців. На відміну від німецької та російської фашизмів, в Україні фашизм не
національний, а маріонетковий, радянсько-російський».
А тепер
пропоную згадати методику відомого нациста Гебельса. Поплічник Гітлера діяв за
принципом «Чим нахабніше брехня, тим люди більше в неї вірять». Так само і
нинішні регіонали із своїми ад’ютантами комуністами маніпулюють люмпенізованим
українським суспільством. Дякувати Богові, що таких людей, які вірять владі не
так багато.
Ось наприклад, як діють провладні депутати, застосовуючи
класичні засоби маніпулювання:
1)
Відволікання уваги. Основним елементом управління суспільством є
відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, прийнятих політичними та
економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного
простору малозначними повідомленнями.
2) Робити наголос на емоції в набагато більшому
ступені, ніж на роздуми. Вплив на емоції представляє з себе
класичний прийом, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до
раціонального аналізу, а в підсумку і взагалі до здатності критичного осмислення
того, що відбувається.
Згадаймо останні телепередачі «Свобода слова» з А.
Куліковим і Шустер-Live. Регіоналам нічого розказати людям про свої «досягнення»
і «стабільність руїни». Вони починають цитувати Донцова, розказують про фашизм.
Але найголовніше, будь-яку тему вони переводять на попередників. Хто голосніше
кричіть «Держи крадія!»? Правильно, сам крадій.
Подивіться самі: влада вже припинила розказувати
казки про покращення, реформи, економічну стабільність. Депутати від ПР і КПУ,
як зомбі, мов мантру повторюють: фашисти, неофашисти, нацисти. Класична
політтехнологія! Хоча Європарламент прирівняв сталінізм до гітлеризму, і саме за
часів Януковича в Україні стали з’являтися пам’ятники душогубу Сталіну і
реінкарнуються радянські символи сталінського режиму, в тому числі політичні
переслідування опонентів.
Ні що не нове під Місяцем. Щоб зрозуміти це,
достатньо згадати доказані випадки у Радянському Союзі, коли агенти НКВС
перевдягалися у форму бандерівців та чинили злочини на теренах Західної України.
Сьогодні нащадки тих конторських злодіїв починають нову хвилю провокацій.
І все це виконується, можливо, за подачі і технологічних розрахунків
Банкової. Опозиції потрібно дзеркально відповісти, бо влада робить ставку саме
на провокації і перевід стрілок на опонентів. Треба, по-перше, подавати масові
позови за ч. 2 ст. 383 ККУ і в судах доводити, що не націонал-демократи
відповідають класичним прикметам фашистів, а саме регіонали і комуністи.
По-друге, час перейменовувати акції «Вставай, Україно!» на «Україна проти
фашизму». Тільки так можна перемагати провокаторів і гебельсовських
політтехнологів.