Кількість та поширеність в Україні різноманітних баз персональних даних ставить під загрозу як право людини на приватне життя, так і саме поняття приватності, як таке.
Володіння базами даних – це володіння усією можливою інформацією про необмежене коло осіб, встановлення їх зв’язків, способу життя, тощо.
Особливо небезпечно, коли доступ до різноманітних баз персональних даних зосереджується в «одних руках». І немає великої різниці, державні це «руки», чи ні. Володіти такого роду інформацією -- значить мати можливість не тільки тотально контролювати, але й тотально впливати на громадян. Мета такого впливу може бути найрізноманітнішою…
Показово, що останнім часом ми стаємо свідками формування ряду негативних тенденцій у сфері захисту персональних даних.
Хочу навести прості, але показові, на мій погляд, приклади.
Приклад перший: як дізнатися, де ви живете?
Дуже просто, адже в наш час все робиться для того, щоб спростити життя споживачів. От і за послуги «Укртелекому» (зокрема, плату за використання стаціонарного телефону за місцем проживання), можна розрахуватися, скориставшись послугами платіжного терміналу. Вводимо номер домашнього телефону і бачимо на екрані терміналу … вашу домашню адресу. Така зручна опція для перевірки правильності введеної інформації викликає питання: чи хоче клієнт «Укртелекому», щоб будь-хто і будь-коли мав можливість отримувати інформацію про його домашню адресу за номером стаціонарного телефону? Ще одне питання: чи такий абонент надавав дозвіл на таку форму використання його персональних даних?
Приклад другий: як дізнатися про Ваше «особисте»?
Інша проблема, яка, до речі, ніяк не врегульована у чинному законодавстві – це обіг і використання персональних даних в Інтернеті. Українським законодавством фактично ніяк не врегульоване питання збору та обробки персональних даних сайтами соціальних мереж, а також діяльність провайдерів в частині їх збереження. Більше того, в законодавстві фактично не врегульована проблема обігу персональних даних та їх захист у процесі обігу, зокрема в електронному вигляді.
Приклад третій: чи захищена ваша кредитна історія?
Також, значна база персональних даних існує в банківській системі. Загальновідомо, що банки обмінюються між собою інформацією про клієнтів. Але як здійснюється цей обмін і наскільки захищені канали обміну персональними даними в банківській системі? Це дуже серйозне питання, адже воно тісно пов’язане з можливістю використанням персональних даних громадян в протиправних цілях (скажімо, отримання кредитів, викрадення коштів з банківських рахунків). Зрозуміло, що держава повинна вживати ефективних заходів для захисту майнових прав громадян.
Тож, децентралізація володіння та доступу до баз персональних даних – необхідна умова обмеження можливості неправомірного впливу з боку держави на громадян. Тому очевидно, що розвиваючи надалі законодавство у сфері захисту персональних даних, необхідно чітко законодавчо обмежувати централізацію та невиправданий обмін персональними даними між володільцями. У першу чергу це стосується загальнодержавних баз даних.
І наостанок, хочу повідомити про подію, яка трапиласяся минулого тижня.
В очолюваному мною парламентському Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин на опрацюванні знаходяться три альтернативні проекти законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення інституційної системи захисту персональних даних» за реєстраційними номерами: 2282, 2282-1, 2282-2.
Ці законопроекти розроблені з метою забезпечення конституційного права особи на невтручання в приватне життя шляхом належного захисту персональних даних за допомогою встановлення ефективної системи державного контролю у цій сфері відповідно до міжнародних стандартів. Разом з тим, як зазначалось на засіданні Комітету під час їх розгляду, вони є недосконалими і потребують значного доопрацювання.
За результатами обговорення Комітетом було ухвалено рішення про повернення на доопрацювання на повторне перше читання урядового законопроекту (№2282) та одного з альтернативних, а саме законопроекту №2282-1, поданого Андрієм Шевченком та Григорієм Немирею,
Однак, даний факт не спинив регіоналів і комуністів. Під час нелегітимного «засідання» Верховної Ради 4 квітня у актовому залі на Банковій, більшістю голосів вони прийняли в першому читанні законопроект № 2282, який визнано Комітетом як такий, що не зовсім відповідає європейським стандартам у цій сфері.
З моєї точки зору неприпустимо, щоб з Комітету вийшов законопроект, який не тільки за висновком членів Комітету, а й на думку експертів не повною мірою захищає права та законні інтереси громадян у сфері захисту персональних даних.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.