Свобода слова як вагітність: або є - або нема. Багато чи трошки свободи слова не буває. Викидень на TVi дав нам можливість це зрозуміти.
І
все-таки він залишився.
Віталій
Портников вніс сум’яття в українську журналістику – принаймні в ту її частину,
яку ми звикли вважати елітарною. Якщо Мустафа Найем і журналісти, яких ми
вважали світочами свободи слова, пішли з каналу TVi, а Віталій Портников, якого
ми теж вважали одним із стовпів свободи слова в Україні, на ньому залишився, -
то куди поділась свобода слова? Чи вона пішла з найемами чи залишилася з
портниковими? І взагалі – “А был ли мальчик?”.
Якщо
сказати, що в результаті конфлікту на TVi свободі слова нанесено нищівний удар,
- значить, нічого не сказати. З’ясовується, що свою правду про свободу слова
можна доводити при різних власниках того засобу масової інформації, де тобі
платять гроші за … свободу слова. Але чи можна в такому випадку говорити про
свободу слова? Питання риторичне.
Мабуть,
усі очікували, що перший після конфлікту “Політклуб” Віталія Портникова буде
присвячений цій болючій темі. Але мова йшла про здоров’я нації – архіважливу
проблему. Свобода слова вкотре зробила черговий вигин, давши зрозуміти нам
усім, що принцип керованості свободою слова є все-таки похідним від принципу
керованості демократією. І чим швидше ми пройдемо цей етап, а демократія в нас
перестане бути бутафорною, тим вагоміше ми зможемо говорити про свободу слова.
А вона як вагітність: або є – або нема. Багато чи трошки свободи слова не
буває. Викидень на TVi дав нам можливість це зрозуміти.
Інший
важливий висновок. Якщо свобода слова є лише в Києві, у центральних засобах
масової інформації, але відсутня в провінції, то не слід говорити загалом про
присутність свободи слова в Україні. З іншого боку, на тлі продажності
провінційної преси, яка годується з рук влади і місцевих князьків, усе ж
трапляються “промені світла в темному царстві”. Чесним провінційним
журналістам, на відміну від Портникова і Найема, є що втрачати, бо якщо вони
напишуть правду, то вже не знайдуть роботу в своєму містечку. І все ж вони її,
цю правду, пишуть. Це є вірною ознакою того, що свобода слова, яка йде знизу,
рано чи пізно принесе свої плоди в Україні.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.