«Маестро! Урєжтє марш!»

Не марш, а гімн покоління прозвучав у нічному клубі «Cabaret»

 «Маестро! Урєжтє марш!»

Не марш, а гімн покоління прозвучав у нічному клубі «Cabaret». А це все тому, що гарний початок – половина справи, а він був покладений ще у березні. Організатор концерту Влад Скляр поділився своїми планами: «Успіх виступу триб’ют-гурту в березні, коли співалися енергійні хіти шалених австралійців з AC/DC, підштовхнув мене до думки, що потрібно продовжити працювати у цьому напрямку. Необхідно долучати людей до тих зразків рок-музики, на яких ґрунтується творчість сучасних команд. Сьогодні у нас співають PINK PURPLE. Тож уже з назви стає зрозуміло, що виконуватимуть вони пісні гуртів «Пінк Флойд» та «Діп Перпл». Концерт вибудуємо так, що спочатку глядач отримає можливість подумати, а потім відриватися.»

Для розігріву публіки організаторами була придумана лотерея. Відповівши на декілька питань з історії британських груп, можна було отримати в якості призу пляшку шампанського чи вініловий диск улюблених виконавців. Чомусь усі намагалися дорватися саме до вина. Воно й не дивно, адже щоб послухати «вініл» треба докуповувати програвач, а це справа геть недешева.

Загалом публіку можна було оцінити, як справжніх шанувальників класичного, британського року. Вони терпляче чекали на музикантів і ті їх сподівання цілком виправдали. Хлопці на сцені не намагалися бути досконально схожими на адептів прогресивного року, підтоптаних тепер дідуганів (не всі члени гурту дожили до останньої зими) але їх звучання було бездоганним. Та й слухач прийшов отримати насолоду від музики, яка видобувається з інструментів за допомогою трохи більше ніж три акорди.

Якщо на концерті «австралійців» горілка, віскі та пиво лилися рікою, то цього разу народ сьорбав коктейлі, тягнув крізь зуби коньяк та розкошував шампанським. Правильно – життя вдалося, поспішати не треба тим паче, коли хлопці заграли «The time», то варто було задуматися не тільки про черево. Затяжні композиції, майстерні гітарні соло, вдала робота клавішника – люди були у захваті. Виникало враження, що усі люди об’єдналися у велику конгрегацію і дотичні до чогось значного і потрібного. А тим часом лунали легендарні пісні кількох поколінь класика року «Гроші» та незабутня «Стіна».

Друга частина виступу була наповнена енергетикою класичного року. У нього свій магнетизм, особливий звук. Нехай там немає новомодних речитативів, зате є надрив та нерв. Протест 70-х років, бунтарство і анархія. Про негативні наслідки «веществ» нагадувати не будемо, хоча їх вплив на творчість британських команд ніхто не заперечував. Коли звучить така музика, робити нотатки у блокнот неможливо. Знову не підкачала апаратура з магазину «Маяк». Звук був ясний, як голос Ієна Гіллана. Не дивно, що в залі були помічені музиканти гурту «За Край», ця музика може багато чому навчити.

Стіни «Cabaret» ще вібрували від заключних акордів та аплодисментів, але хотілося взнати, що буде далі. А далі буде «Led Zeppelin». Тож гав ловити не треба, бо до 31 травня потрібно подбати про квиточка. Передбачаю ажіотаж. Більше року. Урєжтє, маестро.