Чия «тушка» Вадим Тітушко?

В очах українців Біла Церква не місто добра, а місто, де живе Вадік «Румун».

«Тушка» - людина, яка продає себе за гроші (Український політичний словник)

  Про головного героя останніх інформаційних повідомлень говорять усі, кому не лінь. Бабці біля під’їздів стиха перешіптуються, засуджуючи сьогодення і шлючи прокльони. Опозиція голосно закликає до кар небесних на стрижену голову бійця. Провладні політики роблять здивовані очі і торочать нісенітниці, чи то, скоріше, «переводять стрілки». Журналісти зі столиці набігають на двір Тітушка та міліцію у даремних спробах дізнатися якісь сенсаційні подробиці про життя «героя» Інтернету. Міліція відмовчується…

Сама історія Вадима Тітушка виглядає досить дивно. Відлупцювавши журналістку, він на декілька днів зникає. У цей час його адресу та коротку біографію вивчила майже вся Україна. Як кажуть, відомі всі імена, явки та паролі. Та ба, минає кілька днів, поки агресивного молодика доправили на допит. При цьому адвокат Тітушка заявляє, що чоловік сам ішов до міліції, оскільки був затриманий на Лук’янівській площі неподалік від приміщення Шевченківського райвідділу. Ну, це відносно недалеко, за мірками Києва. А взяти масштаби Обухова – то далеченько. Ситуація нагадує початок та середину «бурхливих 90-х», коли бандюки, озброївшись пістолетами (а то й більш серйозною зброєю) писали заяву про те, що вони несуть її здавати у міліцію. Інколи такі папірці не трималися купи, протираючись на згинах. Суд призначає любителю помахати руками і ногами на камеру заставу у розмірі майже 23000 гривень і відпускає. Хлопця садовлять у, м’яко кажучи, недешевий автомобіль «БМВ Х5» і вивозять у напрямку від суду. Чи заплачена застава, чи ні – невідомо.

Показово те, як швидко знайшлися гроші у «бідного спортсмена». Виникає думка: Вадим Тітушко не буде покараний. Його «працедавці» будуть робити все, аби «відмазати» білоцерківця. Хай що там не говорить боєць, але ніде немає свідчень того, що його наймала опозиція. Ця братва працює на владу. Про це вони не соромляться зізнаватися віч на віч. Звідкіля знаю? Стикався з ними у Київському окружному суді. Щоправда, діяли вони тоді більш вишукано, хоча й цинічніше. У кожного було посвідчення «журналіста», виготовлене на «ксероксі». Їхні «командири» вишкірялися у телекамери і називали себе колегами та борцями за вільний вибір, блокуючи при цьому доступ до «храму правосуддя». Міліція на сваволю «бритих» дивилася крізь пальці і «бикувала» на «свободівців» та свідків, які прибули на судове засідання. Невже ще хтось може повірити у те, що без благословення людей, наділених владою, ці хлопці зможуть «безпредєльнічати»? Але тепер садити Вадима не можна. Це означатиме, що для спортсменів існує ризик загриміти за грати. Дуже висока ціна за зароблені невеликі кошти. А без підтримки «ломовиків» багатьом можновладцям стає непереливки. А от лупцювати, навіть не журналістів, а простих людей – будь ласка.

Гірко інше. Багато громадян сприйняло вчинок Вадима Тітушка як нормальне явище – його спровокували. 

Люди, застерігаю: не носіть гроші, бо провокуєте «карманників»; не ходіть гуляти, бо провокуєте ґвалтівників; не ходіть у лікарні, школи, держустанови, провокуєте корупціонерів та хабарників. Про правильність вчинку Вадима говорить навіть юний вихованець спортивного клубу, де тренувався Тітушко (до речі, тренуються вони не на Привокзальній, 3. Там два роки тренувань не було). Отже, ні міліція, ні тренери не провели ані профілактики правопорушень, ані виховних бесід. Юнак мріє «їздити на мітинги і заробляти». Не досягати спортивних вершин, не шукати гарної роботи чи достойного навчання. Це що – «пітомник» з виведенню бійцівських порід людей? Там ведеться цілеспрямована підготовка бойовиків, які продаватимуть свої «послуги» за гроші? Якщо не так – готові спілкуватися. А поки що маємо те, що маємо: в очах українців Біла Церква не місто добра, а місто, де живе Вадік «Румун».