про мову мова (блог натхнений відповідним блогом Фейта)
Мова. Чомусь всі звикли якось поверхнево сприймати цей феномен людської цивілізації. Прийнято розуміти - що мова - це лише засіб спілкування і людина ніяк би не змінилась, якби вона розмовляла іншою мовою при всіх інших незмінних умовах. Але чи так це?
Я вважаю, що ні. На прикладі конкретно України, мої переконання щодо мовного питання я б виклав трьома пунктами:
1) ти не можеш цінувати українську культуру, якщо ти не розумієш української мови (не приблизно, як кожен з нас польську чи білоруську, а по-справжньому, серйозно);
2) ти не можеш страждати, пропускати крізь себе хворобливі прояви занепаду культури української, якщо ти не говориш українською. Інакше це просто стає "не твоєю війною".
3) виходячи з попередніх пунктів, ти не можеш вважати себе патріотом свого народу, якщо ти не намагаєшся змушувати інших спілкуватись мовою народу країни, де ти живеш. Або принаймні якщо ти не дозволяєш іншим змушувати тебе у повсякденному спілкуванні переходити на інші мови. Інакше ті люди, які приїхали сюди зі своєю культурою, і в тому числі зі своєю мовою, їх нащадки... для них аутентична культура народу, в який вони асимілювалися, вона для них буде просто порожніми звуками, не сповненими культурного змісту. Відповідно культура народу буде розмита і втрачена, її взірці залишиться лише на поличках музеїв і колекціонерів всіляких чудернацьких артефактів.
Вплив мови на свідомість громадянина наочно (як на мене) демонструє Канада. Канада є країною з відносно ефективною економікою і населення цієї країни є відповідно відчуває себе забезпеченим у цілому. Крім того, соціальне забезпечення і державні соціально-економічні гарантії на набагато високому рівні ніж, скажімо, у США чи Австралії, хоча і не дотягують до деяких європейських країн. Крім того, сама "нєзалєжна" франкофонна провінція Квебек є за економічним розвитком на рівні англомовного Онтаріо. Тобто патріотично-сепаратистський запал не лежить в экономічній площині.
Крім того нагадую, що Канада - країна емігрантів. Я можу помилятися, але я гадаю, що канадці не зможуть за зовнішністю розпізнати середньостатистичного жителя Квебеку від його "колеги" з Онтаріо. Тим більше, що ці середньостатистичні жителі будуть напевно мати досить наочні ознаки китайського та індуського струмків (або течій) в цьому національному потоці крові.
Але ж що змушує жителів Квебеку виходити на подібні акції і називати себе "патріотами"?
Що змушує жителів Онтаріо називати квебкців "ледарями, які живуть лише на дотації з федерального бюджету", а квебекців називати англомовних канадців "загарбниками"? Що змушує вже 4 чи 5 раз підіймати питання про референдум про надання суверенітету Квебеку, тим більше що останній референдум (1995 р) показав, що супротивників відокремлення Квебеку від Канади набралося лише 50,58%? Що змушує в Квебеку розвиватися цілому культурному прошарку "культурного супротиву" з профранцузькою спрямованністю? Що змушує жителя Квебеку відчувати припливи піднесення, коли він чує пісню про супротив англійськім військам під Сан Дені, і знову демонструвати готовність взятися за кулю, коли йтиметься про "переважну цінність англійської (англомовної) культури"?
Відповідь на всі поставлені вище питання: мова
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.