Про "Лист ....." з Качанівської колонії.

Після такого покаяння я би словам Тимошенко повірив.

     Прочитав «Лист Тимошенко» з Качанівської колонії… Враження гнітюче.  Тільки всі ми винуваті в тому, тому й тому...  Це ВОНИ (Партія регіонів) не змінилися, їм більше не вірять ні свої, ні чужі, утримуються при владі за допомогою різних маніпуляцій, а ще й втратили інстинкт самозбереження, що стало очевидним після акції опозиції 18 травня у Києві...   Судячи по стилю, хто-то склав для Юлі цього листа, як колись Юрій Рогоза перед черговими виборами видав  опус-провокацію «Убити Юлю» (недруги - Полотенко, Мартика, Третяк - намагаються у 2005 році усунути  Юлю від влади, та зрозуміли, що мертву Юлю вони бояться більше, ніж живу, бо вона - ЛЮБИМЕЦЬ народу)...  Отже, якби листа обмірковувала сама, то, мабуть, почала би з каяття:

  -  Це я збагатилась на різних обрудках, тримаю гроші в офшорах, не декларую  свої статки та не плачу податки.

   -  Це я дала згоду співпрацювати з ФСБ під час затримання в аеропорту Росії в 1995 році з сотнями тисяч доларів контрабанди (свідчення генерала контррозвідки, Героя України, народного депутата  Григорія Омельченка).

   - Це я з першого дня інавгурації Ющенка стала протидіяти йому у всьому, не гребуючи зухвалими методами. ("Ми починаємо нині формувати не тимчасовий уряд, як дехто вважає, а справжній уряд народної довіри. Він буде урядом президента Віктора Ющенка в майбутньому", - фарисеїла  Тимошенко 3 грудня.2004 року).

    - Це я скликала у Конча-Заспі комсомольсько-єврейське зібрання в ніч з 7-8 вересня 2005 року з метою неконституційного відсторонення Президента.     

   -  Це я розпочала розвал коаліції «Сила народу» при підтримці ПР і КПУ.

    - Це я вважала себе натхненницею Майдану, та помилилась, а тому й зробила все для його дискредитації.

    - Це я на посаді Прем’єра загравала з Путіним, задоволено хихотіла на його зневажливі слова на адресу Президента і не допустила Ющенка у 2008 році із щорічним звітом до Верховної Ради.  

    - Це я клялася у вірності демократичному президенту Ющенку і тут же його зраджувала, ще й саботувала  виконання Указів («ні один указ президента Ющенко не був виконаний урядом Тимошенко більш як на 20%» - Микола Жулинський).

    - Це я підписала з Путіним у 2009 році  ганебні газові угоди під газпромовським гіпнозом.

    - Це я завадила киянам обрати достойного мера на позачергових  виборах,  просуваючи не рейтингового пастора Турчинова..

    - Це я разом з примітивним Луценком назбирали  до БЮТ і НС  політичного сміття (тушок), яке при першій нагоді «зтушкувалося» з владою, чим допомогли ПР зробити антиконституційний  переворот і привести до всевладдя Януковича. ("Минуле забувається. Стукачі, провокатори, спекулянти всіх країн - єднайтесь!" – застерігав  БЮТ на початку 2008 року політичний в'язень ГУЛАГу, філософ і письменник Євген Сверстюк  Як у воду дивився!).

   -  Це я не визнала волю народу – не признала Януковича переможцем на виборах -2010.

   -  Це я, як громадянка України, по хамські відношуся до прокурорів, суддів, працівників петенціарної служби, відчуваючи підтримку кремлівської влади і її європейських прибічників.

   -  Це я, по недосвідченості, не погодилася підписати у серпні 2006 року  «Універсал національної єдності», започаткований Президентом, бо рвалася до всевладдя, тож нині «ще раз прошу політиків усіх таборів… зібрати всеукраїнський круглий стіл…»

 – Це я, це я, це я…  Тож приміть, люди добрі, мої каяття за щире визнання своїх помилок і дозвольте мені поруч з Вами боротися з неугодним нам режимом, узурпованим ПР і КПУ. Молитиму Господа, щоб хоч крихта Вашої мудрості передалася й мені  Віднині щиро Ваша.  Юлія Тимошенко....    Після такого покаяння я би словам Тимошенко повірив. 

   До речі. Заява Тимошенко про не висування єдиного кандидата в президенти від опозиції  до першого туру – це «ода дурості»,  це намагання посварити  хистку коаліцію передвиборчим «одкровенням» та   залишити собі  місце «в строю». Адмінресурс  провладної мафії зробить все, щоб у   першому турі президентських виборів від опозиції першим став кандидат, який програє другий тур висуванцю від влади. В цьому вони - проффесіонали.

 .