Галаслива Рада

Верховна Рада пішла на заплановану літню перерву у своїй роботі. Сухий підсумок: 337 прийнятих нормативно-правових актів із 2217 проектів, поданих за останню сесію (Внесено до порядку денного 814 питань та 69 - включено додатково). Лише 15% із напрацьованого стало частиною українського законодавства у якості Законів та Постанов Верховної Ради. Це – дуже мало. Назвати роботу парламенту ефективною підсумки аж ніяк не дозволяють.

Парламент фактично розділився. Одна частина розуміє ВР як законодавчу гілку влади, як один із стовпів української державності. Інша ж частина переплутала залу із трибунами стадіонів, що приймали Євро-2012. Держава з екранів телевізорів ці півроку спостерігала у більшості своїй не прийняття законів, а мітинги під куполом на Грушевського. Рекорд за всі скликання часів Незалежності, але не у питанні законотворення, а у неможливості роботи сесії. Численні скандування, блокування навипередки – робилося все для того, щоб вищий законодавчий орган зупинився. Рівень децибелів зашкалював настільки, що змусив Голову Володимира Рибака доручити заміряти рівень шуму. Мало відбутися 65 пленарних засідань, але провели тільки 46 через небажання меншості працювати.

Ми зіштовхнулися з непрофесійним відношенням і нерозумінням частини парламентарів, де й навіщо вони перебувають. Найбільш фізично активною частиною зали систематично сповідувалась формула «Чим гірше, тим краще». Куди ж там слідувати власному слову, зокрема «додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників», яке всі ми давали у присязі в грудні минулого року. 

Виключно позитивно оцінюю той факт, що більшість застосовувала адекватні міри протидії тому свавіллю, що запровадили опоненти. Наприклад, довели до того, що народні депутати були змушені проводити виїзне засідання у будівлі Комітетів Верховної Ради 4 квітня, що, звичайно, не є типовим. Якщо ситуація буде повторюватись, то не виключаю нових засідань не у сесійній залі.

Якби ми пішли на повідку «опозиціонерів», то навіть прийняття цих 15% актів стало б недосяжним. Було прийнято важливі закони щодо боротьби із корупцією, захисту персональних даних, суспільного телебачення, низку інших законодавчих актів у руслі євроінтеграції, зокрема підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом включно із поглибленою та всеохоплюючою Зоною вільної торгівлі.

Отриманий результат за другу сесію в жодному разі не може тішити. Свою стурбованість рівнем законотворення парламенту неодноразово висловлювали і представники Президента, й урядовці. І їх можна зрозуміти. Без законодавчої гілки влади говорити про якісні перетворення в державі марно.

Країні потрібна дієздатна Верховна Рада, а не черговий «Шустер live» у стінах парламенту. Переконаний, що народних депутатів, які хочуть працювати заради своїх виборців, ставатиме все більше. І третя сесія покаже, що парламентарі можуть не тільки галасувати, а й голосувати.